Родинно-обрядова лірика

Міністерство освіти і науки України

Мала академія наук України

Чемеровецька філія України

територіального відділення МАН

Секція фольклористики

Родинно обрядова лірика

Роботу виконала

Кушнір Ольга

Володимирівна

учениця 9 класу

Вільховецької ЗОШ

I – III ступенів

2010 рік
Зміст

Вступ……………………………………………………………………… 3

І. розділ Родинно обрядова лірика  …………………………………….. 4

ІІ розділ Голосіння як жанр обрядової лірики.……….……………….. 12

Висновки………………………………………………………………… 22

Список використаних джерел…………………………………………....26

Додатки

Вступ

Становлення народно - традиційної культури українців тривало довгі століття . Щоб витворитися у культурно-побутове, традиційно-виробниче, моральне, духовне явище, яке сприймається усім народом, стає його сутністю, відбувався складний процес добору. Бо лише те здобуває право на існування, що відповідає багатьом компонентам буття людського колективу, характеру людини

Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами.

Відомий знавець традиційно-культурної спадщини українського народу Олекса Воропай вирізнив народні звичаї в унікальне явище,наділивши їх неповторною народознавчою силою. Феноменально багата українська обрядовість активно впливала на життєдальність народу. Традиційна обрядовість виникла як органічний зв'язок духовного і матеріального у процесі буття.

Були часи, коли комуністичні зловмисники відчули неспроможність фізичної розправи над народом, вони винайшли найдошкульніший метод - знищити звичаї й традиції, чим сподівались остаточно припинити народотворення. Але це їм не вдалося. Адже кожна місцевість, кожна особистість були і є носіями національно-культурних і духовних традицій.

Саме сьогодні громадянам України, а особливо молодому поколінню необхідно пізнати і зрозуміти велич нашої народно-традиційної культури, її одвічний гуманізм, добробут,всепрощення, доброзичливість, щиру гостинність, щоб врівноважити свої вчинки, спрямувати їх на утвердження української державності, забезпечення душевного затишку усім, хто живе на етнічний землі України.

В наш час відбувається відродження християнських обрядів і звичаїв, а особливо тих, що пов’язані з народженням і смертю людини. Нині люди переконано вірять, що від того, як людина приходить на світ, живе, діє, залежить і життя у потойбічному світі. Тому народна творчість, а зокрема і похоронна лірика навчає наступне покоління розуміти відповідальність за прожите життя, змушує людину задуматись над прожитим днем, закінчити свою дорогу життя у дусі праведному, вірному Богу та людям.

Саме це і спонукало мене до дослідження даної теми. Тому то об’єктом мого дослідження є родинно-обрядова лірика, її різноманітність.

Предметом мого дослідження є голосіння та похоронні пісені на території Чемеровеччини та Гусятинщини.

Мета роботи: через історико-літературний, народознавчий аспекти дослідити поховальний та поминальний обряд, специфіку виконання похороних пісень та голосінь. Зберегти перлини народної творчості та передати наступним поколінням.

Для досягнення мети роботи було поставлено завдання:

1.                     Дослідити процес розвитку та характерні ознаки родинно- обрядової лірики.

2.                     Дослідити обряди пам’яті померлих,а саме похоронні та поминальні обряди

Актуальність мого дослідження зумовлена тим, що сьогодні по

новому осмислюються особливості духовного розвитку української нації. Тому вивчення явищ народно-традиційної культури несе в собі пізнавально- виховний потенціал. Ці варіанти обрядовості є невичерпним джерелом, що наповнює українську душу, дає можливість розуміти нації.

Наукова новизна роботи полягає в простеженні походження звичаїв та обрядів українського народу у безперервному розвитку, у дослідженні похоронних пісень Чемеровеччини та Гусятинщини Тернопільської області.

Матеріалом дослідження є велика скарбниця народно-традиційної культури, а саме похоронної і поминальної обрядовості.

Теоретичною основою дослідження є основні розвідки науковців, вчених Інституту народознавства НАН України з проблеми виникнення та вивчення обрядів та звичаїв українців.

Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

теоретичні - вивчення літературознавчих праць, наукових досліджень з даного питання історико - порівняльний метод.

Теоретичне значення роботи виявляється у розкритті специфіки

проведення похоронних та поминальних обрядів.

Практичне значення дослідження полягає у впорядкуванні збірки пісень що виконуються біля померлого на Чемеровеччині та Гусятинщині

Висновок

У цьому світі ми єдині. Єдині, бо неповторні. Самобутні формою втілення етнічного світогляду, своєрідним комплексом і оригінальним типом національного світобачення. Ми, українці, виробили в складних умовах етнічного розчленування і багатовікового поневолення особливу систему звичаїв, вірувань, світорозуміння, моральних, правових етнічних і естетичних форм, які складалися упродовж історичного розвитку людства.

Ми - народ. І він нас усіх залежить, якою буде наша місія у започаткуванні нових духовних цінностей світової цивілізації;, У молодих душах постійно зростає потреба спілкування у плані збагачення духовними цінностями, та в наш час уже рідко яка бабуся знає і вміє донести до онуків скарби усної народної творчості. Ані телебачення, ні радіо не можуть компенсувати втрату живого спілкування, живого слова, от і виходить, що вивчення народно - традиційної культури ускладнилося ще й з цієї причини.

І вирішувати цю проблему можна тоді, коли кожен, хто відчуває себе українцем, знайде час, можливість і спосіб вивчення і поширення звичаїв та обрядів,то одухотворяють людину, роблять добрішою дають можливість зрозуміти, що, ми українці, володіємо колосальним духовним і моральним потенціалом, який зосереджено в українській традиційній культурі. Наш громадянський обов’язок - задіяти цей потенціал у формуванні національної самосвідомості громадян нової У країни. Тому у своїй роботі я намагалася відшукати, записати ті перлини народної творчості, які за волею життя омиті слізьми горя людського, і які, за звичай, рідко коли передаються з уст в уста.

А тому, як на мою думку, поступово забуваються. Ось чому я намагалася записати наживо спів похоронної лірики. Бо зараз не знайдеш людини, яка б змогла відтворити у пам’яті пісню - голосіння, чи розказати про похоронний обряд, дотримуючись усіх канонів.

Хоч, на жаль, тема моєї роботи висвітлює сумні сторінки життя людського,та, я певна, що вона буде цікавою для кожного. Бо по волі Божій ми постійно зустрічаємо схід та захід сонця, радіємо народженню і оплакуємо смерть. А тому варто прислухатися до живого слова, запам’ятати та навчити інших життєвої мудрості.