Виховання чуйності та доброти

План

1. Дитинство — природна школа доброти.

2.   Роль сім'ї у вихованні в дітей почуття чуйності й доб­роти.

3.   Типові помилки батьків.

4.   Джерела доброти.

ХІД ЗБОРІВ

Про необхідність виховання в дітей із малих років почуття доброти  переконливо писав у своїх творах В.О. Сухомлинський. Він пілкреслював, шо дитинство для дитини с природною школою сердечності. Це одне з найскладніших і найтонших виховних завдань сім'ї і школи Ви покликані облагородити серце своєї дитини, одухотворити його поривання і бажання вищою людсь­кою красою — чуйністю, співчутливістю. З перших днів свідомого життя людині треба пам'ятати, шо вона стане не гільки творцем матеріальних і духовних цінностей, а й сином старих батьків. чоловіком, батьком.

Помиляються ті батьки, які думають, шо доброта і чуйність — природжені почуття. Ні, це не так. Дитину потрібно вчити робити добро.

Часто ми буваємо свідками незрозумілого факту: в хо­рошій працьовитій сім'ї, де батьки душі не чують у дітях, годують. одягають, пестять, діти іноді виростають байду­жими. безсердечними. На перший погляд це здається па­радоксальним Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому , шо дитина знає лише радощі споживання, які не можуть самі собою розвинути почуття доброти, чуй­ності Вони виникають тільки тоді, коли ми формуємо моральний досвід, тобто вправляємо дітей у добрих вчин­ках прилучаємо їх до витої людської радості — радості творення добра для інших людей. Тільки це. воісти­ну безкорисливе і тому справді людське переживан­ня, є силою, то облагороджує юне серце.

Письменниця Тетяна Тесс описує такий випадок. Навесні, коли пішов лід на річці, хлопчик років восьми захотів погратися в «капітана» і скочив на крижину. Але крижина розкололася, тріщина става­ла все ширшою, а «капітан» зі страху заревів, Хлоп­чики, що були на березі, розгубилися, тупцяли на місці. І ось, поки дорослі бігли до річки, хлопчина років чотирнадцяти скочив на крижину, притягнув кінцем лижі крижину з «капітаном», схопив його в обійми і через хвилину вже стояв разом із ним на твердому грунті. Усе це трапилося миттєво. Презир­ливо оглянувши хлопчика, що продовжував плакати. його рятівник сплюнув крізь зуби і пішов не огляда­ючись і. Одна з жінок, що була на березі, впізнала в герої Толіка — першого хулігана в їхньому дворі «Не можу вибачити собі, — зауважує Тетяна Тесс — шо не наздогнала цього Толіка. не поговорила з ним але я глибоко переконана, що в душі «першого хулігана в дворі» під товстою корою грубості й пустощів живе, як джерело, чиста сила відваги й доброти, яка штовхнула йо­го на цей вчинок».

Хочеться, зауважити, що коли ми оцінюємо вчинок дітей, дорослих, то обов'язково хочемо зрозуміти навіщо чому, чим керувалася людина? Так само, сприймаю навіть і добрі вчинки своїх дітей, варто час від часу  спробувати проаналізувати їхні мотиви, тому шо іноді можуть помилитися, оцінюючи вчинок тільки за зовнішніми проявами

Які б моральні якості, шановні батьки, ви не хотіли ви­ховати у дітей, всі вони мають у своїй основі прекрасну людську властивість — відчуття того, що переживає людина  не тільки у хвилини радості, а й у хвилини смут­ку. болю, самотності... Саме в цьому джерела доброти.

Найвища наука життя — мудрість. А найвища мудрість бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтрима­ні у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це завжди було в характері нашого українського народу.

Але  що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі вчинки і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти на віки?

Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки і вчити цього своїх дітей.

Не говори про доброту,

 Коли ти сам нею не сяєш,

 Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

бо доброта не тільки те.

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа.

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

 То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині.

 Як чисте сяйво доброти.

Інколи в нас закрадається думка і постає запитання: яка вулиця веде до храму? Де той шлях до правди і доб­ра, яким треба йти кожному '

На це запитання публіцист Ігор Золотухіи відповів так: «Ця вулиця проходить через душу кожного з нас, і той храм, храм добра, правди і любові, кожен повинен буду­вати в собі, вимітаючи зі своєї душі зло і брехню, які вгніздилися в ній і руйнують її».

Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, кожна добра — на одну добру справу більше, наскільки світлішим стало б наше життя. Тому, я закли­каю вас бути добрими, людяними, милосердними, терп­лячими, нехай не черствіють ваші душі в щоденних кло­потах, бережіть свої серця і серця дітей від усього злого.

Пам'ятайте, шановні батьки, шо виховання чуйності і доброти здійснюється перш за все в батьківському домі. Тепла, дружня атмосфера в сім'ї, уважне й турботливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова робити добрі справи і цінувати доб­ро, зроблене для неї.

А зараз хочу подарувати вам, шановні батьки, пам'ятки про нашу сьогоднішню зустріч і прошу пам'ятати про те, що ще літописець Київської Русі Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:

—    не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;

—   не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;

—  не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і доб­ре слово мовте;

—   на світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє».

Ось і закінчилася наша розмова. Я сподіваюся, що всі ми станемо добрішими, милосерднішими, а ця година доброти переросте у щоденну потребу робити добро.

Шановні батьки, завжди пам'ятайте, що ви покликані облагородити серце маленького громадянина, одухотво­рити його поривання і бажання вищою людською кра­сою — чуйністю, співчутливістю.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Не рідше одного разу на місяць відвідуйте школу, дізнавайтеся про успіхи та поведінку своїх дітей. Радьте­ся з класоводом, як поліпшити родинне виховання.

2 Пам'ятайте, що для формування характеру дитини ваш власний приклад має надзвичайно велике значення

3.  Дотримуйтеся єдиних вимог до дитини всіх членів сім'ї,

4.   Вимогливість до культури поведінки, до задоволен­ня бажань дітей повинна стати певною традицією у сімейному вихованні дітей.

5.  З повагою ставтеся до одиноких людей, проявляйте милосердя до тих, хто потребує підтримки та вчіть цьо­го своїх дітей.

6.   Будь-які заборони висловлюйте тактовно, не обра­жаючи дитину.

7.   Правильно оцінюйте вчинки дітей.

8.  Особливу увагу звертайте на розвиток у дітей любові до природи. Людина, у якої не сформовані добрі почут­тя до природи, не буває, як правило, доброю до людей.

9 Пам'ятайте, що тільки тепла, дружня атмосфера в сім'ї, уважне і турботливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова ро­бити добрі справи для інших людей.