пятница, 9 января 2015 г.

Урок-диспут «Моя любов сягала неба, А Гриць ходив ногами по землі». Частина 5



Вільховецька ЗОШ І-ІІІ ст.

 

Урок-диспут

«Моя любов сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі»

(Трагедія кохання Марусі Чурай і Гриця Бобренка,
«нерівня їх душ»)



конспект уроку
з української літератури
вчителя української
мови і літератури
Анохіної Н.П.



Тема уроку. Трагедія кохання, «нерівня душ» Марусі та Гриця (за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»).
Мета уроку. Розкрити проблему вірності і зради, морального, етичного і матеріального, буденного, митця і суспільства на прикладах думок і вчинків головних героїв; розвивати уміння учнів звязно, аргументовано висловлювати свої думки, аналізувати текст; виховувати в них захоплення духовною красою людини, почуття обов’язку, відданості рідній землі, даному слову.
Обладнання. Опорні схеми, плакати, символічно оформлені столи..

Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Епіграфи уроку
Твій вистражданий злочин,
Твоя окрадена любов…
І ти в пусті холодні очі
Як в прірву глянеш знов і знов.
В. Стус

Наша Батьківщина – це могутнє тисячолітнє дерево. Тож, нехай кожен із нас буде не сухою, безплідною колючкою на цьому дереві, а живою гілкою.
В Сухомлинський

Довкола плакати

Я- навіжена. Я дитя любові.
Мені без неї білий світ гливкий .
Л. Костенко

Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була ,правді?
Схожа на свій народ.
Л. Костенко

Блажен той муж, воістину блажен,
Котрий не був ні блазнем ні вужем
Л. Костенко

На кожен виклик, совісте, іди
Л. Костенко
(столи викладені у формі великого серця, одна сторона якого вкрита червоною тканиною і гронами калини, інша – чорним полотном і колючою сухою гілкою.)
По один бік напис:
Ця дівчина – не просто так, Маруся
Це – голос наш, це – пісня, це душа!
По другий бік:
І що за лицар ти з усмішкою лакея,
Без гордих дум, і честі, і ім’я?!

Слово вчителя.
На крилах весну лебеді несуть,
Співають про кохання сни рожево-білі…
Козачка Чураївна плаче про свою біду:
Вкраїна – у неволі… І в серці – заметілі.
(звучить пісня «Віють вітри»)
Співуча душа українського народу. Усе переплелося у пісні: кохання і розлука, краса і велич, героїзм і зрада.
Будь-яка країна – це є насамперед її народ. Як і будь-яка пісня – це його історія. Лише пізнавши її, ми зможемо створити в уяві цілісний образ держави.
Доба Хмельниччини з її передісторією – безперервною боротьбою українського народу за волю, потужні спроби утворити свою державу – все це історична епоха, з особливостями якої ми  знайомилися на попередньому уроці. А сьогодні Полтава зайнята мирською справою – судять знану, талановиту піснетворцю. Якою вона була? Чи винна у смерті козака Бобренка? Чи прислужилася як митець справі визволення України? Чи був у неї інший вибір?
Нині ми є господарями своєї долі, свого майбутнього. Яким воно буде – залежить від нас самих. Чи залежало щастя і вибір Марусі і Гриця від їхньої волі?
Це та інші питання ми обговоримо сьогодні під час уроку диспуту.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
1. Робота з довідкою
Диспут (дискусія, суперечка) - вільне обговорення власних поглядів, думок про ту чи іншу проблему, художній образ; уміння переконати співрозмовника у своїх міркуваннях, керуючись змістом твору, не боятися помилитися у судженнях, говорити сміливо і впевнено. В обговоренні мають брати участь якнайбільше учасників, лише тоді спільно можна дійти істини.

2. Робота у великих групах
Проблемні завдання
І група: «У чому велич і в чому трагедія образу марусі Чурай:»
ІІ група: «Гриць Бобренко – гордий лицар з високими помислами чи лише його тінь в ярмі буденщини?»
(Перед кожною із груп – опорні схеми, що будуть підказкою у ході диспуту)



Україна
 
І.







 






ІІ.
 































План диспуту.
1.     Генетична  природа образу М. Чурай.
2.     Як говориться у творі про її зовнішність? Чи відповідає вона внутрішньому світу героїні?
3.     Яка психологія Марусі-митця? Що для неї є творчість?
4.     Які риси найбільш властиві Чураївні і чи можна її порівняти з іншими жіночими образами літератури?
5.     Скласти ключові слова до образу Марусі і Галі Вишняківни.
6.     Розвиток почуттів Марусі до Грицька.
7.     Уплив родинного виховання на формування характеру Г. Бобренка. Роль Марусі у піднесенні свого образу.
8.     Компроміс із власною совістю, двоїстість натури – риси гордого лицаря?
9.     Чи можна назвати Марусю злочинницею?
Хід диспуту (1 група)
1.     Поясніть «генетику» Марусі, виходячи зі слів:
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
Генетична природа Марусі починається від бабусі, що була знахаркою, розумілася на травах, володіла секретами замовлянь від різних хвороб. У народу ставлення до таких людей особливе: і поважне, і застережливе, «її вважала відьмою Полтава».
Батько – Гордій Чумак – людина виняткова, один із тих, хто відчував свою відповідальність за долю народу, без вагань ставав на його захист, брав участь у боях під проводом Павлюка, був страчений:
Він гордий був. Гордієм він і звався.
Він лицар був. Дарма  що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався…
Батько і Мати Марусі  - гарна пара. «Звела їх доля в нагороду за те, що мали незглибимі душі». Дитя любові – Маруся тому і була створена для любові.
Гордій уособлює людину із сильно розвинутим чоловічим началом, його дружина – надзвичайна своєю внутрішньою і зовнішньою красою, яскраво вираженою жіночністю.
Ліна Костенко вимальовує образ матері, щоб показати , що Маруся – її продовження, її повторення на вищому рівні. Ось як згадує дочка про матір:
Вона у мене як була молодша,
Була предивна, як людський глузд.
Було, сльозами набрякають очі,
Вона ж сміється кутиками вуст.

Таке обличчя чи така вже звичка,
А голосочок! – чистий, мов кришталь.
Така була красива молодичка,
Вуста сміються, а в очах печаль.
Сильною бути навчала мати і свою доньку:
Не скигли, доню, то великий брид,
Здуши сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
Усі моралі і християнські чесноти Маруся успадкувала від своєї родини.
2. Чи відповідає зовнішність Марусі внутрішньому світу героїні?
Ліна Костенко не деталізує зовнішність дівчини, напевно, для того, щоб кожен читач зміг в уяві створити образ своєї Марусі. Але бачачи світ очима Чураївни, співпереживаючи разом із нею, можна уявити героїню проникливим поглядом, часто зболеним, очима розумними.
Уперше незначними штрихами авторка змальовує її зовнішність аж у розділі «Страта», передаючи враження юрби від краси дівчини:
- Диви яка! Іде й не спотикнеться!
Іде під зашморг, я диви яка!
На матір схожа, тільки трохи вища.
Ті ж самі очі і така коса.
…Вона ішла. А хмари як подерті.
І сизий степ ще звечора в росі.
І з кожним кроком до своєї смерті
Була усім видніша звідусіль.
Стояли люди, злякані, притихлі.
Вона ішла туди, як до вершин.
Були вже риси мертві і застиглі.
І тільки вітер коси ворушив.
На тлі тих хмар і зашморгу була
Ота голівка тонка, ті плечі,
Той гордий обрис чистого чола.
Від важких страждань і хвороби краса її повільно згасає. Маруся сама говорить: «Вся облітаю, як осінній лист». У неї:
Лише печальне око з-під брови.
Важка жалоба чорної коси.
І тільки тінь колишньої краси.
Зовнішність героїні змінюється від перших і до останніх сторінок роману. І ці зміни глибоко і точно характеризують її внутрішні зміни.
3. Якою ви бачите психологію Марусі-митця? Для неї творчість – заради творчості?
Проблема нелегкої місії митця та його слова наскрізь проходить через образ Марусі. Яка ж її психологія? Надзвичайно талановита дівчина має загострену здатність емоційно сприймати світ. Тому її почуття тонкі і глибокі. Натура вразлива, здатна до співпереживання, глибоко проймається болями і радощами інших. Вона чутлива до краси. Здатна бачити її у всьому: і в природі, і в людині, і в людських стосунках:
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе, як є – дорога, явори.
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з богом говори.
Інтерактивна вправа «Вільний мікрофон»
Які риси внутрішнього світу Марусі ви впізнали поміж рядками опису природи?
(відповіді учнів)
Такою ж мірою Маруся чутлива і до всього потворного, що є у цьому світі. Саме тому здатна і на високу любов і на глибоку ненависть. Головний спосіб для відтворення цієї любові, краси чи ненависті, спосіб самовираження є її пісня:
В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все.
За словами Івана Іскри, Маруся навіть «думає піснями».  Творення пісні було для неї радістю, коли її любов палала:
Любились ми, не крилися. У
душа, було, піснями аж бринить.
Якщо ж її переповнював душевний біль, пісня ставала порятунком:
А я піснями біль тамую.
Увечері, бувало, сидимо, -
Задумаюсь, затихну, засумую.
Пряду печаль…Співається само:
«Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прошу.
Розвій вітре, мою тугу, що на серці ношу.»
Навіть Гриць каже:
Тобі то добре. Ти цього не знаєш,
У тебе мука піде у пісні.
Не вміла лукавити Маруся у пісні:
Я зроду не співала на два криласи
Маруся не творить пісню заради пісні. Вона навіть не погоджується жити з невірним Грицем, бо вона вважає, що зрада цілий вік стоятиме між ними.
«А як і з чого, Грице, пісню я складу?»
Із часом Маруся ставиться до своєї творчості більш усвідомлено. Задумується над призначенням слова. Вперше вона це зрозуміла, слухаючи пісні кобзаря, згодом – розмовляючи з мандрівним дяком. Роздумувала Маруся над історією чи на долею – «і слова самі на голос навертались»
Душа Марусі не лише сповнена любовними переживаннями, а й думками за долю України., її воїнів-визволителів. Полк вирушає у похід – Маруся завжди є учасницею цих проводів. Навіть будучи ув’язненою, дівчина думками з лицарями, що черговий раз ідуть на битву. Звичайно, вона не бере участі у боях, але все-таки є великим патріотом, бо служить народу своїми піснями, які так були потрібні борцям за волю України, піднімали їх дух, додавали віри. Ось як говорить про це Іван Іскра:
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги ноші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її піснях.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах.
А на суді він скаже про Марусю:
Це голос наш. Це пісня. Це душа
Пісенна душа Чураївни відповідає пісенній душі її народу, України
4. Що найбільше притаманне Марусі Чурай? Чи можна її порівняти з іншими образами художньої літератури?
Образ Марусі незвичайний. В ній вищий ступінь людяного. Маруся набагато добріша, співчутливіше, емоційна за будь-яку пересічну особистість. З іншого боку, у глибокій і щирій натурі живе сильне максималістське начало.»Все – або нічного!». Грицева мама каже про її серце, що воно «горде і трудне», бо не визнає компромісів, напівпочуття, мучиться в самотині, вимагає повноти в усьому.
Дівчина розуміє значення духовного у цьому житті. Вона дорікає Грицеві:

Що ти все:
Мушу, мушу, мушу?!
Земля, земля… А небо де твоє?!
Як будеш так розношувати душу,
Вона, гляди, із совісті спаде.
Маруся – людина із цілісним, шляхетним високою моральністю характером. Вона розгадала внутрішню драму Гриця:
- Не служать очі на таке дивиься,
Щоб так двоїлась хлопцеві душа!
Багатьма мотивами роман «Маруся Чурай» подібний до драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі українки. «Трикутник» Маруся-Гриць-Ганя нагадує «трикутник» Мавка-Лукаш-Килина. Схожі Маруся із Мавкою і в нерозривності життєвих і творчих принципів, величчю душ, глибокими поетичними натурами.
Дуже близькі характери козачок Марусі і Оксани («Бояриня» Лесі Українки) з їхнім моральним максималізмом, загостреною патріотичною свідомістю.
Жіночність Марусі відтінює мужність воїнів. Вона і її пісня є берегинею війська від поразок. Цим схожа на образ Ярославни («Слово о полку Ігоревім»), яка величною силою свого кохання оберігала мужа воїна від ворожих стріл.
5. Які б ви підібрали ключові слова для порівняння Марусі і Галі Вишніківни
Маруся
Галя
- Глибочінь душевна
- Чуйне серце
- Пісенно-поетична натура
- Душевний порив
- Високе небо
- Максималізм
- Пуста порожнеча
- Байдуже серце
- Бур’ян буденщини
- Практичний розрахунок
- Глухе підземелля
- Прагматизм

6. Розвиток почуттів Марусі до Грицька. Чому вона обрала саме його?
Світ без любові для Марусі був би тісним:
Я – навіжена. Я – дитя любові.
Мені без неї білий світ гливкий
Народившись від люблячих один одного батьків, вона була створена для любові. Навіть не сама шукала цю любов, а любов знайшла її – глибоко душевну особистість. Чому саме Грицько? Він був постійно з Марусею із самого дитинства:
Таке було гарнесеньке хлоп’ятко.
Цікаве. А ласкаве, як телятко.
Хороший хлопчик, трохи шалиган…
Разом переживали дитячі радощі і біди, як брат із сестрою. Її чутливій, добрій душі імпонувала лагідна вдача хлопця. Майже все своє дитинство Гриць провів у сім’ї Чураїв, був їм як рідний син. Вони майже ніколи не розлучалися. Спочатку це було сестринське почуття, згодом воно набуває більше прив’язаності і переростає у любов.
Маруся шанувала у чоловікові насамперед лицаря, який вміє тримати зброю в руках, захищати рідну землю. І Гриць стояв таким високошановним хорунжим.
Але любити Марусю зовсім непросто. Він не зрозумів глибини її любові, її душі. І- зрада… Це для Марусі гірше смерті. Ідучи на шибеницю, вона думає про його зраду, їй болить власна помилка у виборі коханого, і от ніяк не думає про страту:
Бо ж річ не в тім – женився, не женився,
Прийшов, пішов, забув чи не забув.
А в тому річ, коли це він змінився?
Чи, може він такий і зроду був?
Її прозріння ще більше підсилює душевні муки: «Нерівня душ – це гірше ніж майна”
Драма кохання в тому, що любов Марусі зустрілася з роздвоєною, розчахнутою душею Гриця. Це було поєднання поетичної і буденно-прозаїчної душ, де згинуть зачатки чогось високого. Це два нерівновеликі серця:
Моя любов сягала неба,
А Гриць ходив ногами по землі
7. Вплив сім’ї Бобренків на виховання Гриця. Роль Марусі у формуванні його характеру.
Світ сім’ї Бобренків суттєво відрізнявся від світу сім’ї Кураїв. Боренчиха постійно воювала «за курку, за телицю, за межу». Життя у цій сім’ї було позбавлене духовного начала. У такім середовищі Гриць таким би і виховався ще змалку, якби не зачащав до Чураїв. Тут він до якогось часу ізолювався від впливів матері і набирався всього доброго біля Марусі. Гриць ставав її вихованцем. Вона підіймала його до себе, до свого духовного рівня. І зробила з нього свідомого воїна-захисника. Гордилася ним, інколи навіть прирівнювала його до свого героїчного батька.
-         Та він же в світі отакий один.
Він, мамо, гордий. Він козак. Він лицар.
Маруся дуже високо підняла Гриця, та стати нарівні з нею він не зміг. Бо в них була різна генетична загодованість. Любов його була дуже звичайною для того, щоб її не могли зруйнувати жодні обставини.
8. Розкрити основні риси душі справжнього Гриця. Чи лицар він?
За своєю суттю Бобренко – лицемірний, непевний у поглядах, почуттях. Його суперечливий характер точно окреслив Яким Шибилист: «Він з того кидавсь берега до того, любив достаток і любив пісні. Це як скажімо вірувати в Бога і продавати душу сатані».
Він як і Лукаш із «Лісової пісні» - людська неординарність, але характеру не вистачило, висоти злякався, «завш між небом і землею». І, зрештою, «земне» бере гору. Як людина Гриць не відбувся. Світ ловив його і таки впіймав, впіймав обіймами і статками галі Вишніківни, спокусою більш простого і зрозумілого життя-буття. Та й сам Гриць каже «Любов любов’ю, а життя життям»
Гриць і Маруся, Чураї і Вишняки – антиподи:
У всіх оцих скорботах і печалях,
У всіх оцих одвічних колотнечах –
У Чураївські голови на палях,
У вишніківські голови на плечах
9. Маруся Чурай – злочиниця? Що змінилося в дівчини після суду, прощі?
Долю Марусі на суді вирішує Б. Хмельницький. Відповідь на питання, чи злочинниця вона, в його універсалі:

Чурай Маруся винна ув одному:
Вчинила злочин в розпачі страшному.
Вчинивши зло, вона не є злочинна.
Бо тільки зрада тому є причина.
Її пісня – як перло многоцінне,
Як дивний скарб серед земних марнот.
Зрада розцінюється як найбільше зло. Запорожець на суді скаже:
Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?
Марусю звільнено. Вона іде до Києва на прощу, щоб очистити своє сумління. І цей шлях стає її прозрінням, усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України і в минулому, і в її сучасному. Маруся розуміє, що її особисте горе ніщо порівняно із всенародною трагедією: «Комусь на світі гірше, як тобі». Душа дівчини, вразлива, яуйна, ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників.
§   Охарактеризуйте Марусю, склавши асоціативний код
ПА
М
ЯТЬ
УКР
А
ЇНА
ПАТ
Р
ІОТ
Д
У
ША
ПІ
С
НЯ
ШЛ
Я
ХЕТНІСТЬ
СПІВ
Ч
УТТЯ
Д
У
ХОВНІСТЬ
К
Р
АСА
М
А
КСИМАЛІЗМ
ЕМОЦІ
Й
НІСТЬ
IV. Закріплення вивченого матеріалу.
1.     Складіть сенкани до головних героїв твору.
2.     Прокоментуйте слова В. Сухомлинського, що є епіграфом уроку.
3.     Творчий експеримент
Напишіть лист до Марусі Чурай
Сенкани
Піснетвориця
Високоморальна, талановита
Любить, творить, надихає
Маруся Чурай

Лицар
Гордий, благородний
Бореться, любить, захищає
Іван Іскра

Хамелеон
Розчахнутий, невпевнений
Боїться, зраджує, лукавить
Гриць Бобренко
Слово вчителя
Поезія Ліни Костенко застерігає нас від страти своєї історичної памяті, духовності. Виразно ця думка звучить в романі «Маруся Чурай». Образ Марусі зливається з образом України, що сигналізує через століття: пам’ятайте нащадки, свою славну історію, не розгубіть красу душі, і лише тим будете знані і сильні у світі.
Пароль творчості Ліни Костенко – безкомпромісність. Її поезія – це концентрація думки, суворість, сучасність, шляхетне служіння літературі, людинознавство.
Її книги повертають нам віру в Слово.
V. Домашнє завдання.
Підготуватися до тестування на тему: «Життя і творчість Ліни Костенко»

Комментариев нет:

Отправить комментарий