пятница, 9 января 2015 г.

Зберігаймо традиції



Ми сповідаємось піснями,

Й на сповідь ми до них йдемо…

(зустріч із народним ансамблем «Земляки»)








Підготувала вчитель

української мови та літератури

                                                                    Анохіна Н.П.








                                                     2012


Звучить сопілка, голос птахів ( дівчата вибігають до гаю, лине пісня «Гей там на тім вигоні»).

Із-за куліс: А голос пісні..а голос пісні тої увібрав у себе дзвін потокі бистрих і тихий світ гаїв зеленобрових, глибоку мудрість гір сивоголових і щебетання світлооких зір
             (пісня продовжується)
А серце в пісні – із людських сердець: почули гори, як воно туркоче, - й розвіяли тумани, десь засміялись лісові дзвіночки, струмки побігли напоїти трави.
             ( пісня підсилюється)
Звідкіль ти, пісне, хто є твій творець, той чародій казковий і незнаний, шо цю мелодію життя і сонця на радість людям віддає, як серце!
           ( хор «Верьовки» )
Читці: Лунає пісня українська –
               І степ безмежний ожива .
               Промінням сонячним на квітах
               Чарівна бавиться весна

                Цвітуть кущі, дерева, трави,
                Під музу стелиться земля,
                Стежками в’ється і співає
                Духмяним подихом тепла

                 Бринить замріяно калина
                 І коси стелить у вікно,
                 Старий Дніпро набрався сили-
                 І дзвін по хвилях понесло

                 Зачарувалася долина
                 Бджолиним гулом загула
                 І полетіли, наче діти,
                 До материнського тепла

              ( зявляється напис «Ми сповідаємось піснями», звучить пісня «Я сьогодні від вас від’їжджаю»).



Із за куліс: А пісня – це душа.
                    З усіх потреб потреба.
                    Лиш пісня в серці ширить межі неба.
                    На крилах сонце сяйво їй лиша.
                    Чим глибша пісня, тим ясніш душа
                                                                       

Ведучий: Пісне мого роду, українська пісне, ти кличеш за собою націю вустами своїх пророків, своїх титанів, своїх натхненних Богом земляків… і лине з їх палких синівських сердець красива, велична дума про отчий край.

Ведучий: у тобі, праведне пісне, не губиться, єднається родинно-народ, а в єдності-слава і сила, віра і надія, і воля українців.

Ведучий: Пісне, ти воскресаєш наші душі, і підводимо ми гордо голови до верховин Всесвіту, де сяє зоря нашого роду на вільному, блакитному небі України.




Читці: Тож линь світами, рідна пісне,
              Немов ключами сірі журавлі.
              Лети, лети, бо в серці тобі тісно,
              І розквітай, мов квіти на землі

              І рожевій, мов маки в стиглім житі,
              Та підійми криничний водограй.
              З тобою, пісне, легше в світі жити,
              Ти рідну землю співом зігрівай.

              Лети вперед, за обрії прозорі,
              Шуми весною, з вітром шаленій.
              О пісне, з’єднуй далечі і гори,
              Торкнись землі крилом блакитних мрій.

















Ведучий: 19 серпня 1990 р над міським цвинтарем у Копичинцях майорів напис « А ми тую славу збережемо». Цей день – день пере захоронення тлінних останків Січових Стрільців та освячення їх могил. 15 тисяч людей затамували подих в скорботно –врочистому мовчанні. Учасники ансамблю української пісні одягнені у стрілецькі однострої святочно проносять домовини із тлінними останками Січових Стрільців.

Ведучий: Тисячоголосе «Вічна пам'ять» лине над цвинтарем. Могилу свячено і вкрито морем квітів, запалених  свічок. Стрілецькі пісні, що звучали у виконанні ансамблю, супроводжувалися вигуками « Слава! Слава Січовим Стрільцям! Слава Україні!»  

Ведучий: Відгомін про величну імпрезу ансамблю облетів усю Україну і колектив із радістю приймав численні запрошення на концерти несучи свою патріотичну та ліричну пісню людям.

Ведучий: «Земляки» стали сіячами величних і святих ідей так потрібних на стадії творення української державності, корчували сухе терня, готували благодатний грунт з якого злітала пісня і сповіщала, що народилася і живе нова держава Україна.

Ведучий: По всій країні пролягли стежки-дороги ансамблю, його пісні звучать і сьогодні далеко за межами України
                                                                             ( відео з концертів )

Ведучий: А зали не переставали аплодувати стоячи. Шквал овацій, квіти, феєрверки були завершальним акордом не одного концерту. В одній із газетних статей вдячні глядачі писали : « Ми щиро любимо ваш колектив за те, що бережете, возвеличуєте і пропагуєте українську пісню – народну і сучасну, стрілецьку і повстанську».

Ведучий: За те що піснею піднімаєте втрачений за роки поневолення патріотичний дух народу, що ви є такі: по-своєму неординарні, горді і славні України сини. Слава вам! Живіть і надалі несіть людям радість і задоволення від пісні, що кличе до боротьби за українську Україну. Хай же славиться ця земля, що народжує і має таких вірних, відданих їй синів.
                                         ( до слова запрошуємо Ігоря Галонського)







                                                                                                                               

Ведучий 1. Зоріє український дух і  сповідається у слові – пісні ,й шепоче-виспівує її споконвіків так довірливо що чути це слово з України на цілий світ.

Ведучий 2. Пісне…Тиха ти, а громом гримиш із сивих століть, пробиваєш мури кайданів, не даєш заснути в дні сущі, бо для вічності ти вимолена душею.

Ведучий 3. Пісне пророча, світиш ти крізь морок віків, свист шабель
по степах ковилевих, крізь темінь полону і пелену сліз.

Ведучий 4.Квилиш невільницьким плачем і козацьким лицарством, ти –музико
поетичного слова, -  постаєш перед світом величним живим пам’ятником, з якого
світиться українська душа.
Читці: Пісне! Велична, рідна Пісне !
                В тобі є все: і душевна наша слава,
                І Володимира хист, і мудрість Ярослава.
                І наших прадідів ворогування злісне.
                І Богдана розвага, і Богуна відвага,
                І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи.
                І гомін гір, і блиски зір,
                І шум лісів, й пісні-розмови степу
                Всі наші сподівання, весь наш біль.


                Твій дух святий!
                Наказує хитких, мов заповіді Божі!
                Твоїх таємних, любих чарів
                Не видержать серця й запеклих яничарів
                В турецьких пивницях, у зимному Сибірі
                Потіхою була невольницьким стражданням
                Облегшувала жаль, піддержувала в вірі
                 І муки їх за край нащадкам ти грядущим
                Передала, щоб ті училися на їхнім ділі,
               Як рідний край і як народ кохати,
               Як задля них і жити , й  вмирати,
               Ти лицарям сталила серце в груді
               На бій кривавий.
               Ти їх вела крізь смерть, пожар і труди
               До лаврів слави.

                                                              ( « Земляки » з козацькими піснями )

Ведучий. Сьогодні твориться доля України.
У її перемогах і поразках пломеніють душі синів і дочок нації ,які віками офірували себе за її волю ,і згорали в жертовному вогні ,і ставали світочами в поступі для прийдешніх поколінь.


Ведучий. Рік за роком спливає час, змінюються покоління.
Та чим далі ми віддаляємося від героїчних часів боротьби за волю і незалежність України ,тим більше оживає із забуття наша історична правда про січових стрільців та вояків УПА ,правда про страшні кривди і трагедії, вчинені енкаведистами майже в кожному селі.


Ведучий. Злетіть у думці над Україною – і зримо побачите ,жахаючись ,що вона ,як жодна інша земля, густо всіяна могилами ,багато з яких поросли бур’яном. Скільки їх!...


Читці.
Вони ж у пам’яті безсмертні
Незримо завжди поміж нас,
Бунтарське плем’я українців
Що било ,нищило чужинців,
Коли настав для цього час.

Ми не маємо права забути
Ті дорогт якими вони йшли,
Мріяли волю Вкраїні здобути,
Та не волю а смерть прийняли.

Лежать повстанці у святих могилах
По нашій рідній галицькій землі,
Хто під Хрестом ,а хто – де вбили,
Й похований таємно на зорі.


Вони нам часто зазирають в очі,
Коли не спиться ,або збудить сон,
І кличуть совість в довгі ночі,
Аж поки день не рветься до вікон.


Ведучий. У палких піснях вони ,ці юнаки та дівчата, стоять попереду нас як живі і кличуть за собою ,і йдемо за ними…Несемо їх зболену думу – пісню від роду до роду і ніколи вона не погасне в народному родоводі ,допоки горить свіча життя.


                                  ( відео кліп)
«Земляки» з стрілецькими піснями.
Слово директора.

Комментариев нет:

Отправить комментарий