Зберігаймо традиції

Вільховецька ЗОШ І-ІІІ ст.

На Катерини дівчата ворожили…

(літературно-музична композиція)

Підготувала вчитель

української мови та літератури

                                                                                    Анохіна Н.П.

(лине народна музика)

В1 Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, Любов’ю і миром.

Доленька світла – моя Україна,

Край чебрецю й барвінкових пісень.

Сонцем налиті жита і калина

Радість дарують, звеличують день.

Серцем вбираю красу до краплини:

В ній мудрість народна і спів солов’я,

Весняних гаївок радість нова,

Зимових колядок новина свята,

Сивих століть призабуті слова

Давніх звичаїв мудра таїна.

В2 зимові вечори, в них стільки таємниці...

Десь у селі веселі вечорниці.

Нумо ж до пісні і до забави,

На Спиридона, Варвари, Андрія,

На Катерини, Наума, Василя

Долю спішіть закликати до хати.

В1 наші предки вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю – добру чи   лиху. Саме на ці грудневі свята слід було задобрити свою долю. Особливо піклувалися про це дівчата влаштовуючи з такої нагоди святкові вечорниці.

(півні, корови, ранок)

автор (збоку) у селі вже ранок настав,

           господар прокинувся, худобу підняв,

           господиня встала, вже дров принесла,

           у хаті підмела, по воду пішла.

           А в цей час біля криниці дві куми зійшлися...

          Та що я вам розказую – самі подивіться.

Кума 1: Доброго дня, сусідонько!

              Чи дуженькі? Чи здоровенькі?

Кума2:Ая,ая,доброго дня. Та коли це він добрим буває, Одарцю? Оце вийшла по воду до криниці, іколи б не ви, кумцю, то не було б і з ким поговорити, що розказати, до додому понести,сусідам передати.

 

Кума1:І я так кажу, кумасю, так спішила, так спішила, думаю, побачу вас біля криниці, то розкажу, що нового в селі сталося. А ви чули, що наш Стецько...

(співає)

Попід гору крутую

Водив Стецько рудую.

Тато рудий, мама руда,

Дідо рудий, баба руда,

І він собі руду взяв,

Бо си руду сподобав.

І кобила руда була,

Що до шлюбу їх тягнула,

І музики руді грали,

І всі руді танцювали,

А раненько їм усім

Руді півні заспівали.

Кума 2. Та шо ви кажете? Але ж, кумцю, вимені нагадали про півнів. Чи не скажете, шо то ваші кури в моїм городі роблять з самого досвітку. Га?

Кума 1. Е, кумасю, зачекайте... А хто вам сказав, шо то мої кури? А може, може, то Ганині.

Кума 2. Ганині, не Ганині, але до дому вони нині не підуть! (показує дулю)

Кума 1. Як не підуть? Вони ж ввечері нестися мають?! А, ви, мабуть, і яйця мої хочете собі забрати, як оті яблучка, що з моєї яблуньки вам за тин впали?

Кума 2. Як оті яблучка, як оті яблучка... Якщо вони на моїй межі лежали, той моїми стали!

Кума 1. Отакої! То, може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?

Кума 2. А чому ні? Я ж  куди ліпша за вас: не товста, не веснянкувата, не язиката...

Кума 1. То це я товста? Це я веснянкувата? Та я тобі покажу, яка я язиката (б’ються)

Кума 2. Якщо ще раз твої кури будуть в моєму городі, то я їх так потрушу, як ти оті яблучка обтрусила.

Кума 1. Тьху на твої яблучка і на твої кури, та щоб вони одними “Кіндерами” неслися.

Кума 2. Застала мене з тобою нещасна година. Піду краще до Марії.

Автор:

У кожнім, думаю, селі

Є такі ґаздині,

Можуть вони говорити

Аж по цілій днині.

Довго десь собі сварились

Там біля криниці,

Поки обом не виросли

Гулі на язиці.

Ну ось і вечір, вівці біля броду

Із річки п’ють собі холодну воду.

На вечорниці хлопці поспішають,

Дівчатонька їх дуже вже чекають.

Господиня. (порається біля печі)

Уже і вечір надворі. Чути співи, колядки. Але ні дівчат ні хлопців не видно. Що то молодість... Цілу ніч гуляли б. І то споконвіку так велося... І ми колись, як згадаю... Літа, літа... Летять наче орли сизокрилі.

(стукіт у двері, заходять дівчата з гостинцями і колядують)

Дівчина 1. Доброго вечора, тітко! Дозвольте вам заколядувати.

Господиня. Доброго здоров’ячка дівчатонька. Ласкаво прошу до хати.

(коляда і віншування)