Урок-конференція «А що історія?.. Історія-коріння… Чим глибше, тим міцніше стоїмо!». Частина 4

Вільховецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Урок-конференція

«А що історія?.. Історія-коріння… Чим глибше, тим міцніше стоїмо!»

(Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко)

конспект уроку

з української літератури

вчителя української

мови і літератури

Анохіної Н.П.

Тема уроку. Історична основа роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Сюжетна канва. Історично-легендарні постаті у творі.

Мета уроку. Ознайомити учнів із особливостями жанру роману у віршах, розкрити історичну та фольклорну основу твору, багатство тем та проблематики; розвивати вміння учнів працювати з текстом, аргументовано висловлювати свої думки; виховувати у старшокласників почуття патріотизму, бажання знати свою національну історію, розуміти роль пісні у становленні національно-свідомої особистості.

Обладнання. Мультимедійний проектор, портрет Марусі Чурай, схем.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Лине пісня «Засвіт встали козаченьки», та поступово затихає

Слово вчителя.

Пісня для нашого народу – це його душа, його доля, його історія, це той живий скарб, що передається із покоління в покоління, утверджуючи наш національний корінь. Багато славних майстрів слова і музики народила земля українська. Але ми рідко задумуємося над тим, що ті величезні духовні багатства нашого народу – пісні виношували у своєму серці і чимало безіменних творців. Немає сумніву, що кожна із них мала свого першотворця, першовиконавця. Бо саме спів – основний спосіб творення пісні. Хто вони? Якими були ці заховані із нашої історії творці національної української пісні? Нерідко час не зберігав їхніх імен. Але пісня продовжувала жити…

(пісня знову наростає)

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Чи знаєте ви і що знаєте про автора пісні , яка щойно прозвучала?

(відповіді учнів)

Слово вчителя.

Це напівлегендарна українська піснетворця Маруся Чурай. Невичерпністю і величчю своєї особистості, стражданнями і злетами духу вона завжди привертала до себе увагу не лише українського читача. Доля її відкрила для вічних питань та істин. Як літературний персонаж Маруся Чурай стоїть в одному ряді з Дон Кіхотом і мадам Броварі, датським принцом Гамлетом і Джен Ер, незрівнянною Мавкою і героїнями романів Жорж Санд… Хто вона? В яку епоху жила? Чим прислужилась своєму народові?

Ці та інші питання ми з’ясуємо сьогодні під час уроку-конференції, більше знайомлячись із цією високопоставленою особистістю, вивчаючи роман Ліни Костенко «Маруся Чурай».

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Проектуються на екран епіграфи

Бувають, може, й кращі голоси,

Але такого другого немає.

Л. Костенко

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишем кров'ю на своїй землі,

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем,

Могилами у полі без імен…

Л. Костенко

IV. Вивчення нового матеріалу.

План.

1.     Особливості жанру. Історія написання твору.

2.     Фольклорна та історична основа роману.

3.     Композиція та проблематика «Марусі Чурай».

4.     Історичні постаті у творі.

Учитель.

На урок-конференцію запрошено гостей сьогодення і минулого: Ліну Костенко, Оксану Пахльовську, письменника і літературознавця Івана Дзюбу, фольклориста, О. Шкляревського, співачку Марусю Чурай, гетьмана України
Б. Хмельницького

(учні записують тези доповідей, беруть участь в обговоренні окремих питань)

Отож, розпочинаємо конференцію. Безліч версій існує про життя Марусі Чурай та її родини. Першими до слова запрошую саму героїню роману Л. Костенко і фольклориста О. Шкляревського.

(на фоні однієї з пісень Чураївни)

Маруся Чурай

Уже століттями мене називають «дівчиною з легенди». Можливо, тому, що реальність мого існування ще не до кінця документально-підтверджена. Збереглася лише величезна кількість переказів, легенд та моїх власних пісень («Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»).

Архівних джерел про моє життя не залишилося майже жодних. Якщо узагальнити усі версії про походження моєї родини, то вийде приблизно такий сюжет.

Народилася у Полтаві року 1625. хата батьків стояла на березі Ворскли. Нині приблизно можна визначити це місце, бо знаходилось воно недалеко Хрестовоздвиженського монастиря, який зберігся до сьогодні.

Батько мій Гордій Чурай був людиною хороброю і чесною. Він палко любив свій рідний край і ненавидів його ворогів. Якось під час сварки із шляхтичем, не витримавши його знущань із народу, вихопив шаблю із піхов і зарубав насильника. Після цього змушений був податися на Січ. Брав участь у численних боях проти польської шляхти, потрапив у полон і був страчений. Кажуть, була я такою, як і батько, запальною, правдивою, не терпіла брехні, кривди, зради.

Залишилися ми з мамою удвох. Обох нас шанували у Полтаві через нашого славного батька, а також через мій Богом даний дар складати і співати пісні. Говорять, що я мала чудовий голос, була наділена неабияким талантом імпровізації – свої думки могла викладати віршами.  Пісні мої користувалися великою популярністю в народі, їх співали і козаки, і дівчата, і всі мешканці Полтави.

Задивлялися на мене і парубки. Кохав мене син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці Іван-Іскра – благородна душа. Я ж любила іншого – Григорія Бобренка, свого молодшого брата. Але із цього кохання нічого путнього не вийшло, лише велика трагедія, відчай і смерть.

(співає пісню «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці»)

О. Шкляревський, фольклорист.

У Григорія Квітки-Основ’яненка зберігається портрет Марусі Чурай. Я побачив на ньому «справжню красуню у суто малоросійському стилі: дрібненька, худорлявенька, струнка, як струна, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум’янець. У Марусі були карі очі під густими бровами і довгими віями. Голівку дівчини покривало розкішне, чорне, як смага, волосся, заплетене в густу косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками та червоними, як мак, вустоньками. У Марусі було круте, трохи випукле гладеньке сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний з горбинкою ніс».

Учитель.

До слова запрошуємо О. Пахльовську, яка розповість історію створення роману та особливості його жанру, дещо із «темних справ» цензури.

О. Пахльовська.

«Маруся Чурай» - перлина української літератури ХХ ст.. До осмислення феномену життя «дівчини з легенди» зверталося багато митців: Г. Квітка-Основ’яненко, М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський, О. Шаховський, Л. Боровиковський, О. Кобилянська.

Але надзвичайний, безпрецедентний успіх мав саме історичний, соціально-психологічний роман Ліни Костенко. Не просто роман, а роман у віршах. Цей твір не має нічого спільного з тим, що досі було написано про легендарну співачку. Це абсолютно новий жанр і історії літератури.

Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити у романі Україну XVII ст. Вона відкрила її для себе, а потім і для нас – і це був величезний дарунок митця. Ми не лише знайомимося з сухими фактами, датами, подіями, а й з великою силою мистецького відображення подій. Епічний розмах історичної оповіді забарвлено багатющими ліричними відтінками. Дуже висока емоційна сфера роману, різноманітність і глибина переживань, афористичні образні міркування – ось що характерне для  роману у віршах Л. Костенко.

(проектується на екран визначення жанру)

Історичний роман у віршах – рідкісний літературний жанр, який вимагає від автора великої майстерності у поєднанні епічної історичної оповіді з ліричними відтінками, емоційністю, глибиною переживань, афористичними образними міркуваннями.

На історичну тему радянські письменники писали чимало. Головне, на які асоціативні стежки виводили вони читача, орієнтуючись на минувшину, - «навіки з російським народом»?.. Ліна Костенко не хотіла таких російських магістралей, вона прагнула написати історію про історію свого народу, історію його трагедій і прозрінь, щоби в України пробудити пам'ять, вбиту десятиліттями, вбивану століттями. Мала торкнути той шар історії, який залягає в генах назавжди. Твір писався в період «вимушеної мовчанки». Зважалося на поховану на той час істину, , реальну історіографію України: на тому зарівняному цвинтарі ріс лише бур’ян. Тому й недаремно сатаніли недремні слуги режиму в пошуках спроби припинити шлях твору до читача. Психологічний археолог, Ліна Костенко зрізала шар за шаром брудний намул фальсифікацій з української історії – і перед очима людей ставали покручені і трагічні дороги нації, її перемоги та празки, тяжкі мандри духу до власної суті. Поет повертав нації гідність. Адже був голод на правду, на духовність, на віру зневіреного народу. Після виходу рукописів «Марусі Чурай» - вибух національної свідомості і паталогічний опір апарату в намаганні не допустити твір до друку. 6 років його «читали» й «рецензували». І ось вирок: «Чим далі, тим більше поетеса почала заглиблюватися в асоціальне письмо, длубатись у сумнівних «лжеісторичних» концепціях, нотки нігілізму і «неуправляємості» поступово переросли в принциповий світогляд поетеси, годі говорити про комуністичну світ оглядність радянського митця, без якої не мислиться його творчість». І почалося чіпляння ярликів. Аж у 1979 році – світ побачив роман. У книгарнях стояла така черга, як в голодні роки за хлібом. Державна премія України ім.. Тараса Шевченка – ось нагорода за роман. Ліна Костенко сказала: «Нагороду, освячену іменем Шевченка, розглядаю так, щоб витримати суворий і вимогливий погляд великого поета нашого народу».

Учитель.

Реальні факти, місцевість, що описані у творі, нам прокоментує великий муж нашої історії Б. Хмельницький.

Хмельницький

Історична Україна… Багатостраждальне минуле народу з його трагічною героїнею… Далеке, сховане у віках коріння національно-визвольного руху, що проходив під моїм проводом, яке так намагалася викочувати тоталітарна система… Колоритні народні типи, взяті з різних верств українського життя XVII ст. – ось реальні події, які лягли в основу роману Л. Костенко.

Полтава XVII ст. Це важливе місто на терені України. Воно мало свою фортецю. Центральна частина міста оточена високими земляними валами, на яких піднімаються спостережні вежі. Кілька в’їздних воріт. Більша частина міщан жила в передмісті, яке оточувало фортецю. Полтава мала свій козачий полк. Міське козацтво, запорожці – палкі патріоти, що захищають не тільки своє місто, а всю Україну, вважаючи за честь померти у битві. Сили духу їм давали любов до рідної землі і пісні Марусі Чурай, з якими вони вирушали у походи, визволяючи свій край від поневолювачів. Розбурхана. Змучена, жорстока, самовіддана, перейнята жагою волі Україна живою постає зі сторінок роману Ліни Костенко.

Багато разів мене, як гетьмана прагнули показати таким, що понад усе домагався тільки одного – приєднання України до Московщини . Ліна Костенко об’єктивно засвідчує, що визвольна війна 1648-1654 рр. була потужною спробою утворити свою державу. Зусиллями моїх соратників і моїми власними така держава була утворена – був уряд, своє військо, свій суд, своя дипломатія. Мене називали «самовладцем і самодержавцем руським», а іноземці величали Князем руси. Передісторія війни 1648-1654 рр. – безперервна боротьба народу за свою волю. Повстання Наливайка, Сулими, Павлюка. Все менш стихійною, більш організованою стає боротьба. І ось її апогей – Хмельниччина. Ліна Костенко змалювала мене справжнім лицарем України. Два поетичні рядки характеризують мою організаційну роль у визволені українського народу

Усі від Богдана і всі од Богдана

Із тьми виростають і в тьмі розтають.

Кажуть, що мій розум і воля скеровували величезну енергію повсталого народу. У «Марусі Чурай» зображено всі деталі мого похідного побуту: стіл, мідний свічник, липова лава, на якій сиділи посли, німецький фотель з набивною шкірою, килими, образ Спаса, паламар з гусячим пером, ковані залізом шкатулки.

Синівське ставлення до України змальовувала поетеса через реальні постаті старого полковника Мартина Пушкаря та козацького старшини Івана Іскри. Останній – представник молодого покоління державницької еліти. Він вирізняється своєю духовною витонченістю, проникним інтелектом, постає людиною, що мислить державницькими категоріями «народ», «Україна». Він – не кабінетний мислитель, у його долі вже було чимало походів і битв.

Полковник Пушкар – досвідчений, мудрий, розважливий. Користується величезним авторитетом серед козацтва і має неабияку владу над ним. Мої бійці – люди високої моралі, гострого розуму, бійці-захисники.

Учитель.

Усіх цих героїв народила епоха, позначена могутнім устремлінням українського народу до волі, до власної держави.

1. Літературне дослідження (робота в групах)

Скласти тези до характеристики образів історичних подій, зачитати уривки з твору.

І. Іван Іскра

- полковий обозний, син Якова Острянині;

- звиклий до випробувань і битв;

- першим відгукується на поклик гетьмана;

- найперше і святе для нього – обов’язок;

- він належить не собі, а боротьбі;

- щира любов до Марусі;

- душевне благородство;

- захист дівчини на суді.

ІІ. Богдан Хмельницький

- великий державний муж;

- носій справедливості;

- гострий розум його урівноважує народні проблеми;

- авторитет серед козацтва;

- мудрість гетьмана вирішила долю Марусі.

ІІІ. Пушкар

- сивочолий полковник;

- загартований у боях і походах;

- зберіг твердість розуму і розсудливість;

- душевна гуманність;

- твердість даного слова.

Учитель

Просить слово О. Шкляревський.

О. Шкляревський, фольклорист.

Твір має і фольклорну основу, що є складовою частиною художнього світу роману.

Легенди переказують про велике, але нещасливе кохання Марусі і Гриця. А далі буде зрада Бобренка, слабохарактерного і безвольного, який за велінням матері одружиться із заможною Галею Вишняківною. Маруся прагнутиме загубити життя у Ворсклі, але її врятує Іван Іскра. Буде помста, отруєння Гриця, суд над Марусею, який визнає її винною. Вирок скасує грамота від Б. Хмельницького. Потім – проща в Києві, повернення Марусі у Полтаву і повільна смерть від надмірних переживань і сухот. Історія і фольклор взаємо переплітаються, додаючи читачеві емоційного напруження.

Учитель.

Які ж основні  проблеми і особливості композиції роману визначають літературознавці?

До слова запрошуємо Івана Дзюбу.

Іван Дзюба, літературознавець

Багатотемність, поліфонізм роману Ліни Костенко потребували «багатоярусної, витонченої композиції. 9 розділів твору нагадують класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею. Кожна частина необхідна для цілості, а цілість надає кожній частині вищого значення. Все тут живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємо підсиленням».

Читаючи роман, постійно відчуваєш його перегук із вчорашнім, зовсім недавнім і сьогоднішнім днем, невичерпність поетичних тем, загальнолюдської та національної проблематики. Окремі проблеми, що були гостро актуальними для України XVII ст., залишаються такими ж сьогодні.

Проблематика роману

Усі ці чотири теми є наскрізними у романі. Проблема патріотизму полягає в готовності безкорисливо служити Україні. У романі створено ряд образів – персонажів, прекрасних завдяки своїм лицарським прагненням здобути волю Батьківщині. Одночасно бачимо і людей безкрилих, зосереджених на власному благополуччі, не запалених патріотичним почуттям.

Іншою «вічною темою» є тема любові. Роман Ліни Костенко дає змогу кожному зрозуміти і відкрити для себе красу і силу людського почуття, хай навіть воно зазнало зради і привело до трагічної розв’язки. «Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у вторі це почуття визначається як особлива духовна цінність. Проблема любові і зради вирішується як складова частина філософії любові.

Найчільніше місце у творі відведено тмі нелегкої, але високої місії митця в долі його народу. Головна героїня роману показала Л. Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли славу нашому народові, додавши йому сили духу у боротьбі за визволення.

У час, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його душею, його голосом, його поводирем. Немає сумніву, що Ліна Костенко, змальовуючи образ своєї героїні, української піснетворниці XVII ст., внесла в нього багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків із українським «застійним» суспільством 70-80 рр. ХХ ст.

Обговорення

1. Інтерактивна вправа «Акваріум»

(кожна група займає відповідне місце посеред класу для обговорення проблем, використовуючи текст.)

І група

Патріотизм у романі – перегук із сьогоденням та відгомін вчорашнього дня… Доведіть.

ІІ група

Які образи зачіпає тема любові? Чиї душі ви вважаєте гідними цього високого почуття?

ІІІ група (для учнів з високим рівнем знань)

Туга за державністю поміж рядками роману Ліни Костенко

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Слово вчителя.

«Маруся Чурай» - прапор нашої поезії. Це більше, ніж поезія – тут наша історія і філософія, наш спосіб думання. Тут минуле і сучасне, «просвічене рентгеном мислі, це зміст на високих регістрах  мовлення». Роман сповнений традиційних нот, але саме через трагедію здатен викликати благотворний ефект очищення: в людині будити Людину.

2. Інтерактивна вправа «Вільний мікрофон»

Чим важливий роман «Маруся Чурай» Ліни Костенко для народу у 80-х рр. ХХ ст. і в наші дні?

VI. Підготуватись до дискусії, характеризуючи образи Марусі і Гриця Бобренка.