Урок-проект. Доля Нескореної. частина 1

Вільховецька  ЗОШ І-ІІІ ст.

Урок-проект

Доля Нескореної

(сходинками життя і творчості Ліни Костенко)

конспект уроку

з української літератури

вчителя української

мови і літератури

Анохіної Н.П.

 

Тема уроку. Доля Нескореної…Життя і творчість Ліни Костенко

Мета уроку. Ознайомити учнів із феноменом особистості Ліни Костенко, з епохою, в якій гартувалася мужність поетеси, належно поцінувати її творчість, захопити учнів життєвим подвигом поета-борця; розвивати навики дослідницької роботи школярів; виховувати в них почуття патріотизму, високої моральності, вчити їх замислюватися над сенсом життя, власним вибором духовних цінностей і пріоритетів.

Обладнання. Мультимедійний проектор, фотографії-слайди поетеси і її родини, виготовлені учнями плакати з висловами Л. Костенко, виставка збірок, ілюстрації для презентації проектів, символічне оформлення столів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

У різні історичні епохи українським митцям доля торувала різні шляхи: одним злети і славу, комусь боротьбу, іншим – духовну смерть і фарисейство.

Сьогодні ми з вами подумки перенесемося в Україну 50-80р.р. ХХ ст.

Часи «хрущовської відлиги» і «брежнєвського застою»… ще відчувається зовнішній тиск чиновницько-бюрократичної машини, що чинила прірву між народом і його культурою. Духовність суспільства все ще занепадала. Відбувалося ігнорування індивідуальної неповторності і самоцінності особистості, згубне для цілого народу намагання вбити його історичну пам'ять, з коренем вирвати його самобутність.

Престиж української літератури падав. Важкий був час.., який щодня випробовував людей на міцність характеру, на здоровий глузд, на життя. Митців привчали до самообмежень, настільки умертвляли їх свідомість чуттям страху перед правдивим, чесним словом, що мало хто із них зважувався відстоювати свою власну світоглядну і мистецьку позицію. «Суцільне кільце страху оточило людей: страх, що тебе не полюблять, що ти залишишся безславним, страх перед стражданням, страх перед смертю». Для всіх них був один суддя час, який невблаганно просіював події, людей, вчинки, залишаючи для наступної доби факти без фальші, імена, гідні слави. До таких поправу належить і ім’я Ліни Костенко, видатної поетеси України, яка в літературі 60-80 рр. ХХ ст. стала незламною «цитаделлю духу», започаткувавши своєю творчістю світанок нового дня в літературі.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

(проектується на екран фото поетеси з епіграфом)

Епіграф :

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

У мене жодних претензій нема

До долі, моєї обраниці .

Л. Костенко

Плакати

Людину можна знищити,

Але перемогти її неможливо.

Е. Хемінгуей

Караюсь, мучуся, але не каюсь…

Т. Шевченко

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

Л. Костенко

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий підіймать.

І несучи вагу ту тяжкую,

Буду пісню веселу співать.

Леся Українка

На все є час – на право заперечень,

На те, щоб знати істини старі,

На те, щоб, не вагаючись, на плечі

Узяти непосильні тягарі.

Л. Костенко

Проблемне запитання, відповідь на яке учні дадуть в кінці уроку.

Чи можна долю Ліни Костенко назвати щасливою?

IV. Вивчення нового матеріалу.

План

(проектується на екран)

1.     Біографічні відомості про Ліну Костенко.

2.     Освіта поетеси.

3.     У вирі «шістдесятництва».

4.     Перші ластівки-збірки поезій.

5.     Причини вимушеної шістнадцятилітньої мовчанки.

6.     Нові літературні збірки, нагороди.

(Учнів класу заздалегідь поділено для диференційно-групової роботи, кожна з груп досліджувала іншу тему ;

через мультимедійний проектор демонструються «кроки» проектної роботи, схеми додаються)

Теми для дослідження.

P   Що вплинуло на формування характеру і відданої Україні праці  Ліни Костенко? (біографічні відомості).

P   Історична епоха, в якій гартувалася мужність поетеси.

P   Літературні злети і боротьба Нескореної.

P   Нескорені різних епох і Ліна Костенко…

1.     Робота в групах. Презентація проектної діяльності.

І група. «Біографи».

Плакат «Благодатний дух Трипільського пракраю…»

Над високими берегами Дніпра і досі витає дух прадавнини, породжений, мабуть, близькістю Трипілля, розкопки біля якого розкрили найдревніший пласт нашої культури… Униз по Дніпру, за 80 км. від Києва розташоване містечко Ржищів з напівлегендарною Іван-горою, на якій багато віків тому, за часів Київської Русі стояло укріплене місто Іван-город, зруйноване монголо-татарами. Саме тут через багато років 19 березня 1930 р.  народилася Ліна Костенко.

Сам Ржищів був свідком багатовікової боротьби народу за волю. Він пам’ятав народні повстання під проводом Павлюка, Остряниці, Скидана. Місто не раз споряджало своїх воїнів у походи Б. Хмельницького.

Можливо, ця аура старовини, якою був оповитий Ржищів, і навчила маленьку Ліну слухати «голос віків». Весною, влітку, восени місто нагадувало величезний парк над Дніпром. Краса світу навіки заполонила серце дівчини, наскрізною ниткою пройшлася через полотно-долю поетеси.

Учитель. У Ліни Костенко справді розвинулося загострене розуміння краси. Воно торкалося і природи, і слова, і думки, і почуття, і вчинку. На ґрунті краси зароджуються її перші поетичні шедеври.

Читці:

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна!

Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Мене ізмалку люблять всі дерева,

Чому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю, я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Малі озерця блискають наскрізно,

Колише хмара втомлені громи,

Поїдемо поговорити з лісом,

А вже тоді я можу і з людьми.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добре вам зіграв мою присутність.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

Учитель. На принципах краси будуватиметься і громадянська позиція Ліни Костенко: вона органічно не прийматиме зради, дріб’язковості, безпринципності, зла.

Земля ж моя рідна! Нема на тобі притулку.

Поети твої – і ті вже тобі чужі.

Отут, на руїнах княжого міста Родні,

над берегом чистим моєї святої ріки,

на славі минулій стою у безславнім сьогодні.

З минулої слави дивлюсь у прийдешні віки.

Зануривши серце у блаженну втому,

Запрагнеш тільки затишку…О ні!

Як жити, зачепившись на мілкому,

То краще потонуть на глибині.

Учитель. Цю вірність рідній землі, інтелігентність Ліна успадкувала від батька.

Біограф 2. Плакат «Світло генеологічного дерева...»

  Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні , етичні та естетичні смаки , подавали літературні , фольклорні та історичні взірці для ніслідування. На все життя Ліна мала перед собою приклад батька – Василя Костенка, поліглота-самородка, педагога від Бога, який при потребі міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі. І. Бокий підкреслює: “Родинне виховання – воно було звичайним за житейськими мірками , але “на рівні вічних партитур” : як-не-як , батько знав 12 мов , вільно почувався у всіх науках , тому чи не всі їх у школі викладав , і духовний досвід його та матері , їх стоїцизм , загартований в пеклі випробувань, донька засвоювала переплавляла в собі змалку”. На формування характеру й світогляду мали великий вплив і родинні легенди . Оскільки Ліна Костенко пізніше скаже , що її життя – у її віршах , то деякі поезії проллють світло і на все “генеалогічне дерево” , яскравими особистостями якого були цілі покоління предків .

Прабаба

     Люблю легенди нашої родини,

Писати можна тисячу поем

       Коли були ще баба молодими,

     Вони були веселі як Хуррем.

              Вони в житті не сердилися й разу.

      І діти гарні й любий чоловік.

       Але як що вважали за образу,-

      Тоді мовчали страшно і навік.

                 Що б не було там, будень чи неділя,

         Не вдаючись ні в який монолог,

                  Вони ішли в мовчання як в підпілля,

               Вони буквально замикались в льох.

    Вони мовчали , як у бастіоні.

      Вони благань не мали на меті ,

Непереможно безборонні

В своїй великій німоті.

Дід

         Мій дід Михайло був храмостроїтель.

Возводив храми себто цілий вік.

        Він був чернець , з дияволом воїтель,

Печерник , Боговгодний чоловік.

      Він був самітник. Дуже був суворий.

Між Богом-чортом душу не двоїв.

І досі поминають у соборах:

         Він був святий , він жив непогрішимо,

Храмостроїтель Михаїл.

             Мама

Вона була красуня з Катеринівки.

Було у неї п'ятеро вже нас .

Купляла нам гостинчика за гривеник,

    Топила піч і поралась гаразд.

                   Ходила в церкву, звісно , як годиться.

   Гладущики сушила на тину.

Така була хороша молодиця

І мала мрію гарну і чудну.

У ті часи страшні і волохаті,

Коли в степах там хто не воював, -

От їй хотілось , щоб у неї в хаті

На стелі небо хтось намалював.

Вона не чула з роду про Растреллі,

Вона ходила в степ на буряки.

А от якби не сволок, а на стелі -

Щоб тільки небо , небо і зірки.

        Коли Ліні виповнилося 6 років , сім'я  переїхала до Києва. Звідси однієї страшної доби й вхопив “чорний ворон” батька на цілих 10 років.

        А потім була війна. Евакуація. Страшні , “сумні біженські мандри”. Психологи вважають , що випробувані катастрофами діти надто швидко дорослішають , мають очі збагачених багатолітнім досвідом поважних старців . Війну маленька Ліна сприймала саме такими очима . Одинадцятилітній дитині запам'яталися пожежі , вибухи , солдати-чужинці. Але найбільше врізалися у свідомість доброта й милосердя українців – ті риси , які не могла  знищити страшна несподівана війна:

І ніч глуха, і пес надворі виє.

        І світ кривавий , матінко свята!

Чужа бабуся ковдрою укриє,

    Своє розкаже , ваше розпита.

      І ні копійки ж бо не візьме зроду,

      Бо що ви , люди, на чужій біді ?!

    А може, то в душі свого народу

 Я прихилила голову тоді?

Біограф 3. Плакат «Мрія віршувати».

Писати вірші Ліна почала десь в 14 років. Захоплення було серйозним. Почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників. Вона надовго запам'яталася ровесникам не тільки аристократичною красою , яка свідчила про її глибоку духовність , а й дивовижно свіжими віршами , оригінальним поглядом на світ. У 16 років юна поетеса мала вже перші публікації. Після зукінчення середньої школи вступає до Київського педінституту, та через рік залишає його. Бо розуміє, що її покликання інше, і стає студентом Московського літературного інституту,кузні талантів усього СРСР. Ще в Москві починає посилену творчу роботу і продовжує її в Києві. Тут вона зіткнеться лице в лице із системою, з якою вперше привіталася в дитячому віці.

ІІ група “Історики”.

Плакат «Історична епоха, що гартувала мужність Ліни Костенко”.

Одного дня цей важкий чобіт тоталітаризму переступив поріг домівки тоді ще 6-літньої Ліни: забрали батька на цілих 10 років, назвали «ворогом народу». І за що? За те, що був інтелігентною людиною, багато знав і розумів. Таких комуністична система не любила, боялася. І якщо не знищувала фізично, то відсилала в сибірські концтабори. Пройшов крізь ГУЛАГ і Василь Костенко. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла , що таке бути дочкою “ворога народу”. Вона ніяк не могла змиритися , що її доброго розумного татка так безцеремонно й грубо принизили , відірвали від неї і матері й забрали на все її цим арештом охмарене дитинство...

Після смерті Сталіна розпочався період «хрущовської відлиги». Зі сталінських концтаборів повертались репресовані, жорстокість політики режиму Коби таврувалася. Все доступнішими ставали твори заборонених письменників. Ще в Москві Ліна зауважила, як у студентів різних національностей почала пробуджуватись приглумлена сталінськими опришками національна свідомість.

Учитель. Напевно, тільки митець може відчувати потребу в рідному, своєму. Бо міг повністю себе виразити тільки через рідне слово. Можна навести багато прикладів, коли людина, відірвана від рідної землі, відчувши потребу у творчому самовираженні, повертається до неї.

Наприклад, білоруський письменник Віктор Козько був вивезений з рідного краю. Виховувався на Алтаї в дитячому будинку. Згодом став письменником, вирішив повернутися на Батьківщину і писати про білоруське життя. Але зрозумів, що без рідного слова не може цього робити. І вивчив мову, і писав нею.

ІІІ група “Літературознавці”.

         Плакат «Літературні злети і боротьба»

Ліна почувала себе щасливою на цьому святі національного відродження. Її перша рукописна збірка «Проміння землі» була подана як дипломна робота в Московському інституті. Російський письменник В. Іванов був у захопленні: «Це дуже талановитий поет з великим майбутнім. Я відчуваю що її українські вірші досконалі».

Збірник «Проміння землі» і «Вітрила» Ліна Костенко видає вже в Києві.

В Україні зрозуміли, що в літературу прийшла неабияка творча особистість, яка не співала славу комуністичним вождям, не відгукувалася на «червоні дати» календаря, а заговорила в поезії власною, тільки їй притаманною мовою, довівши, що українській ментальності притаманні не лише емоційність та ліризм, а й великий інтелект і воля. У розвитку поезії й усієї нашої духовності розпочався новий етап, який згодом дістане ім’я «шістдесятництва».

 Інтерактивна вправа  “Мозковий штурм”.

  Кого із письменників-шістдесятників  ви знаєте? Яка їх доля?

                                (відповіді учнів)

Учитель. Рух шістдесятників ширився. Ліна Костенко ще в 1961 році видасть третю збірку «Мандрівка серця», а наступну світ побачить аж через 16 років. У чому ж причина?

Літературознавець 2

Із Москви приходили чіткі інструкції: притискувати, забороняти, розганяти поетів-вискочок.

Саме в цей час була готова до друку 4 збірка «Зоряний інтеграл», але її вихід спочатку затримали, а згодом заборонили. В 1965 влада вдається до арештів. Ліна неодноразово їздила до Львова, аби підтримати своїх арештованих однодумців, хоч за нею був також пильний нагляд. Зі спогадів письменника А. Дімарова про виступ Ліни Костенко на письменницьких зборах, де засуджували «активістів-шістдесятників»: «У кімнаті було душно і нудно. Кожен мріяв про закінчення зборів. І тут ніби вітром війнуло. Оглядались присутні. Ви йшли, горда і рішуча, до трибуни, дивлячись поверх наших голів у ту далечінь, де позникали один по одному Лицарі Правди й Добра – Ваші друзі, Ваші однодумці. Ми сиділи ,як зайці, аплодуючи Вам у кишенях, а ті «ветерани», що розорили села у 32 році, ревіли: «геть з трибуни!»

Ще не раз Ліна Костенко вдаватиметься до подібних акцій протесту. І над її головою скупчуватимуться грізні хмари.Поетеса везе дочку Оксану до свого батька . Ліна готова до арашту . Від дівчинки невтаюють страшної правди. Оксану виховують у дусі супротиву й чесності перед собою.  Вона задує ті дивні свої дитячі ігри :”Я у Ржищеві , де мій дід посадив для мене грядочку великих і смачних полуниць “Вікторія”... Ходжу навколо тієї грядки , заклавши руки за спину і граю в тюрму . Ось я у в'язниці , ось до мене приходять “вони” , але я нікому і нічого не скажу ... А мама у Лььвові – на судах. Кидає квіти підсудним , їй крутять руки , вона б'є кулаком по “воронках”. Я жду її”.

Інтерактивна вправа. «Вільний мікрофон».

Пройшла нова хвиля арештів. Але Ліну Костенко знову обминули. Чому?

                                           (відповіді учнів)

                                     Доповнення вчителя.

Коли, наприклад, репресували Стуса, то його тоді ще як поета не знали добре, бо на той час він не видав ще жодної книги. А поезію Ліни Костенко знали і любили. Тому її арешт викликав би хвилю протесту по Україні. Вихід було знайдено інший: її ізолювали від читача, перестали друкувати нові збірки. Тому її 16-літня мовчанка – це не вияв протесту, як думає більшість, це штучно створена глуха облога, крізь яку вона вперто намагалася прорватися. Чиновники грудьми стояли, щоб не допустити вихід «Зоряного інтегралу», «Княжої доби» до читача, умовляли викинути окремі вірші із книг, замінити рядки. Але Ліна Костенко не погоджувалася на жодні компроміси.

Літературознавець 3.

Справжній переполох серед вищого керівництва викликав рукопис роману «Маруся Чурай». 6 років він поневірявся по видавництвах. Різні недоліки йому приписували. А коли раптом все-таки прийшов до читача, про нього поет М. Доленга скаже: «Тепер не страшно й помирати. Прилучився до вічності. Я стільки років чекав на твір в сучасній українській літературі, про який міг би сказати, що це стане класикою».

Дочка Ліни Костенко згадує , що в сімдесяті роки тільки при згадці маминого імені у партійних працівників виникали якісь демонічні асоціації, система була озброєна з ніг до голови страхом. До того ж у цей непевний час Ліна вдруге стає матір'ю : На руках у мами – маленьке дитя . Мій молодший брат Василько , який почне ходити й говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народити дитину в розгул чуми.Це – правічний інстинкт роду , віра у перемогу життя і в його неперервність”. Ще один спогад Оксани Пахльовської : мама свого часу стала легендою . Це тоді , каоли в літературі її ніби й не існувало: ім'я її було заборонене , вірші не друкувалися , про вихід книжок і не мріялось. Переповідали один одному і правду , й вигадки , але знали , що вона є. Саме тоді , коли багато колег робило вигляд, що якраз її і немає... У мене було відчуття , що всі ці роки люди її ніби чекали. А вона – працювала. В найстрашніші періоди , коли все тісніше змикалося круг неї коло переслідувань , цькувань , заборон , - вона писала . У цих нестерпних умовах , коли приходилося жити і впроголодь , Ліна костенко не тільки не просила пощади за свою проявлену сміливість , а й не втрачала сили духу , не міняла “совість на харчі”.

Із 1977 р. починають виходити у світ й інші книги поетеси: «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Неповторність», «Вибране…” Щоб домогтися виходу своїх збірок у незіпсованому вигляді, поетеса двічі оголошувала голодування. Ніщо її не могло зламати: ні протистояння системи, ні скрутне матеріальне становище, без гонорарів. Оксана Пахльовська продовжує : “ Наш тато каже : “ Ліно , у тебе ж діти !” Мама відповідає :”Діти мені простять”. Чоловік Ліни Костенко, нині вже покійний Василь Цвіркунов , з 1962 до 1963 очолював кіностудію ім. О. Довженка. Саме в часи його керівництва й були створені епохальні фільми :”Тіні забутих предків” С. Параджанова , “Камінний хрест” Л. Осики , “Криниця для спраглих” Ю . Ільєнка. Л. Костенко він був надійною опорою . Вона була твердо впевнена у своєму чоловікові , у своїх дітях , у своєму вихованні , у прикладі , який подає . О. Пахльовська не втаює :”Дітьми ми були дуже вредні. І непоступливі. Та й зараз не змінились. Рід у нас крутий . Але завжди знали таке правило : хоч яку шкоду зробиш, - все нічого. Одного не можна : брехати . Ні собі , ні іншим . Це не просто , але глибина таких стосунків завжди чиста , в них не буває мінливих підводних тіней”. Ліна просто виробляла імунітет проти брехні у своїх дітей . Епоха брехні , держава брехні для них уже не була страшна. У дітях Ліна Костенко шанувала особистість. Маленький Василько писав чарівні дитячі вірші . Мати підтримувала п0аростки таланту. Згодом уподобання змінилися : захопився театром . Мати не перечила . У зрілому віці прийшло захоплення математикою – і всерозуміюча ненька вітала синові успіхи.

Учитель. Ніщо не змогло підрізати волелюбні крила творчості Ліни Костенко, вона писала, творила свою дивовижну ходу, щоб підняти українське слово на досі нечувану висоту. В. Симоненко захоплено розповідає про її творчий шлях у поезії «Перехожий»:

Як вона йшла!

Струменіла дорога.

Далеч у жадібні очі текла.

Не просто ступали – співали ноги.

І тиша музику берегла.

Як вона йшла!

Зачарована світом.

Натхненно і мудро творила ходу.

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

P   Я вважаю, що долю Ліни Костенко можна назвати щасливою.

P   Доля Ліни Костенко глибоко нещаслива.

                                   (висловлювання учнів)

IV група “Аналітики”.

Плакат «Нескорені різних епох і Л Костенко»

1 учень

Я можу порівняти діяльність Ліни Костенко з діяльністю Тараса Шевченка.

Добре відомо, що в житті він не відзначався твердим характером. Усіх вражала його доброта. Проте, коли мова йшла про його політичні позиції стосовно України, він ставав невпізнанно твердим і безкомпромісним. Не похитнули Шевченка ні допити, ні 10-річне заслання. Так само і ніжне серце Ліни Костенко, просто жінки, ставало мужнім, коли говорилося про національні інтереси. Шевченкове «Караюсь, мучуся, але не каюсь» так характерне і для Ліни Костенко.

2 учень

Своєю нескореністю, твердістю духу Ліна Костенко нагадує мені дочку Прометея Лесю Українку.

Ця «слабосила, хвора дівчинка» ставала сильною тоді, коли йшлося про долю її народу.

Вона не сприймала національної зради, слово її було зброєю проти зла і неправди.

«Я на гору круту, крем’яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту тяжкую, буду пісню веселу співать» ,- характерні слова до життєвого принципу Ліни Костенко.

V. Закріплення матеріалу.

1. Відтворити логічні домінанти життя Ліни Костенко – асоціативні коди – та прокоментувати їх.

	Л
	І
	Н
	А
	К
	О
	С
	Т
	Е
	Н
	К
	О

ДО	Л	Я
В	І	РНІСТЬ
	Н	ЕСКОРЕНІСТЬ
ПР	А	ВДА
БЕЗ	К	ОМПРОМІСНІСТЬ
В	О	ЛЯ
	С	ЛАВА
	Т	АЛАНТ
Н	Е	ПОВТОРНІСТЬ
БЕГЕГИ	Н	Я
У	К	РАЇНА
П	О	ЕЗІЯ

Нелегка Доля судилася Ліні Костенко. Але вона загартувала дівчину, навчила її Вірності своєму народові, своїм ідеалам, зробила її Нескореною і Безкомпромісною у боротьбі з тоталітарною системою. У всіх своїх звершеннях Ліна Костенко керувалася лише законами Правди. А найбільшою цінністю для неї була Воля.

Ліна Костенко піднялася на творчий олімп Слави, яку принесла їй Неповторність Таланту  - її Поезія.

Ми з гордістю називаємо цю жінку Берегинею України, української літератури.

2. Заключне слово вчителя.

Нескореність Ліни Костенко перед тоталітаризмом – її людський подвиг. Залишаючись нескореною, вона зберегла не тільки свою честь і гідність, а й честь і гідність української поезії. Вона належить до обраного кола кращих письменників. Її роман «Маруся Чурай» відзначений Шевченківською премією. Ліна Костенко є лауреатом зарубіжних літературних премій, зокрема Франческо Петрарки, у Торонто нагороджена медаллю Святого Володимира , стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги.

Її помисли підтримує син Василь – інженер-кібернетик і дочка Оксана Пахльовська – відома поетеса і літературознавець, що активно пропагує українську літературу за кордоном.

На наступному уроці ми з вами спробуємо піднятися до висоти думки і глибини почуття Ліни Костенко.

VI. Домашнє завдання.

Написати опорну схему життєвого шляху Ліни Костенко,   ,прочитати кілька поезій.

                                                      Епіграф

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

У мене жодних претензій нема

До долі, моєї обраниці

Л. Костенко

 

Людину можна знищити,

Але перемогти її неможливо

Хемінгуей

Караюсь, мучуся, але не каюсь…

Т. Шевченко

Ще не було епохи для поетів

Але були поети для епох

Л. Костенко

Я на гору круту, крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І несучи вагу ту тяжкую,

Буду пісню веселу співать

Леся Українка

На все є час – на право заперечень,

На те, щоб знати істини старі,

На те, щоб, не вагаючись, на плечі

Узяти непосильні тягарі.

Л. Костенко