пятница, 9 января 2015 г.

Урок літератури рідного краю. Честь маю запросити



Тема: Література рідного краю. Етнорегіональний фольклор. Народні промисли та ремесла рідного села. 
Мета: познайомити учнів із місцевою поетесою, розкрити поняття етнорегіональний фольклор та його особливості відповідно до місцевості; розвивати в учнів інтерес до культурної спадщини народу; виховувати почуття любові до своєї малої батьківщини, національної свідомості, поваги до творчих людей рідного класу.
Хід уроку.
І. Організація класу.
ІІ. Ознайомлення із темою уроку, завданнями. Темою нашого уроку є познайомитись із творчими людьми нашого села, торкнутись найпотаємніш
ІІІ. Робота над темою уроку.
1.     Слово вчителя.
              Поезіє... Ти храм душі, ти мрії голос, пісня серця... Прислухайтесь, відчуйте музику і запах слова. Воно малює чистоту озерця, запалює на небі зорі пурпурові, вмиває росами сріблясті ранки, співа елегію задуманим світанкам...

                     І тиша постає така святкова!
                     Лиш музика дощу бринить...
                     Я доторкаюся до слова  -
                     О, Боже, освяти цю мить!
Автор :
                     Не знаю, чим віддячу долі
                     За те, що в юності колись
                     Мене зустріла в чистім полі
                     Й сказала:
Доля:           
                     Дівчинко, спинись...
                     Поглянь -  жита до небокраю,
                     Небес  - роздолля голубі.
                     На струнах сонця вітер грає,
                     І ця мелодія  - тобі!
                     Послухай, як бринить бузково...
                     Тобі знайомий цей мотив?
                     Лише знайди до нього Слово,
                     Бо скільки слів, то стільки див.
Автор:        
                     І я біжу назустріч світу,
                     Дарунок долі  - крила мрій.
                     І скільки сонця, скільки цвіту
                     Мені одній!
Музи:
                     Однині
                     Тут долею судилося дитині
                     Губити і знаходити слова.
                     Солодка муко творчості,
                     Пройди від перших слів дрібних,
                     Ще від зернятка –
                     До літа мудрого,
                     До осені багать.
                     Як маків цвіт – поезія цвіла!
                     Хвилина щастя, а година муки!
                     Її зректись готова вже була,
                     Вона ж вертала й цілувала руки.
                     І враз на білім аркуші
                     тополя  ожила...
                     А серед шовку  трав
                     В травневім чистім передзвоні
                     й конвалій білих
                     сміх червоно переростає у плоди...
                     І пахнуть молоді меди
                     Настояно ще, терпко, свіжо...
                     А онде нива марить збіжжям
                     Ласкаво-теплим,  молодим.
                     Й веселий дощ по оболонях
                     Танцює дощиком малим.
                     Свою зажуру в вечоровій тиші
                     Старенький сад задумано колише...
                     А кожна пелюстинка біла
                     Під вітром розправляє крила
                     І рветься рвійно у політ...

Автор:
                     Який безмежно добрий світ навколо мене! Я в цій казковій тиші вечоровій відчула, як за мною тужить слово. Я без цих слів осиротію вмить...
                            Поезіє! Не дай мені забути, як сніг цвіте, як пахне м’ята.

Слово вчителя.
А зараз пильніше придивімось до наших гостей. Можливо перед вами наш сусід, родич, знайомий, і не дивно, адже ми люди села і всіх пізнаємо одразу.  А чи знаємо про їхні захоплення, то про це варто замислитися. Довго чекати не будемо, одразу завітаємо до творчої світлиці місцевої поетеси Хілецької Євгенії Микифорівни. (Розповідає про себе, читає поезії)








Вже зачекалась на нас господиня світлиці «Барвистий світ вишивки», майстринею якої є Бобровська Тетяна Петрівна. А чи знаєте ви, що майстриня була учасником обласних, районних конкурсів майстерності. Надамо їй слово.








Доповнює виступ Самборська Сніжана.









Усі впізнали предмети праці, які використовують при роботі із бджолами. Про цю людину ми краще знаємо як про хорошого вчителя. А ще, виявляється, що Надія Лаврівна полюбляю багато часу проводити на пасіці. Вона займається бджолярським ремеслом. Мед Надії Лаврівни смакує півсела, є ще декілька бджолярів у нашому селі, але її мед, без перебільшення поза корупцією. Отож надамо її слово. (виступ Надії Лаврівни)

















3.     Два покоління талановитих людей господарює у мистецькій майстерні художника.
Це Врублевський Анатолій
Скорина Іванна Олександрівна.

Картина, яка знаходиться перед вами виконана місцевим художником Врублевським Анатолієм. Це людина творчого спрямування (Виступ Врублевського Олександра)
А зараз перейдемо до молодшого покоління художників землі Вільховецької. Колишньої нашої школярки нині відмінної студентки художнього училища Скорини Іванни.






-         Розкажи, Іванно, як сталося так що ти вирішила обрати професію художника?
-         У якому напрямку вдається працювати?
-         (Майстер – клас від випускниці школи)
Доповнює виступ Співак Уляна
4.                Колись кузня була своєрідним місцем для сходок. Тут можна було дізнатися про всі сільські новини, хто народився, хто одружився, сипались анекдоти, здогадувались історії з минулого.
Не раз приходив до тата у кузню і малий Альоша, не раз, влаштувавшись десь збоку у куточку стежив як дише шкіряний міх, а язики полум’я вискакували з глибини розжареного вугілля.
Ці вогники запалили бажання Доміни Олексія продовжити батькову справу – стати ковалем.
Знайомтесь, справжній сильний, вправний коваль села Вільховець.
Яким був перший твій виріб?
Чи пам’ятаєш коли вперше впікся, і що треба робити щоб не було боляче?
(Виступ Доміни О.В.)















(Майстер – клас)
(Доповнить Аношкін Іван)












5.     Запах духмяного хліба розноситься на цілу вулицю, всі знають, Ніна Григорівна випікає коровай.
Випічка хліба – це справжнє мистецтво, але, водночас, це надзвичайно важка праця.
Розкажіть, Ніно Григорівно, в кого навчались, можливо маєте власні рецепти випікання?
Кому передали своє вміння?
(Виступ Булик Н. Г.)
(Майстер – клас)













6.     Як би важко наші вільхівчани не працювали, якою виснажливою не була робота, та пісня звучала завжди і до нині. Елементи етнорегіонального фольклору збереглися завдяки Вірі  Антонівні, Ніні Володимирівні, Євгенії Микифорівні, Євгенії Тимофіївні. Ці ніжні мужні жінки зберігають дух нашого села, підтримують культуру, зберігають духовність. Голос їх звучить на сцені місцевого клубу, на різноманітних конкурсах і фестивалях.
-         Хто із сучасних виконавців вам подобається?
-         Яке ставлення до народної пісні?
-         Як складається доля народної пісні зараз?
(Виступ жінок)















ІV. Підсумок  заняття.
-         Які народні промисли та ремесла розвиваються у нашому селі?
-         Яке з ремесел притаманне вашій сім’ї?
Ми мусимо зберегти народні традиції. Не слід забувати, що яких би нових мистецьких цінностей не створили художники – професіонали, народна мистецька традиція залишається тим не вичерпним джерелом, що живить серце і душу людини вічно.

Комментариев нет:

Отправить комментарий