Урок-роздум. Над берегами вічної ріки. Частина 2

Вільховецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Урок-роздум

Над берегами вічної ріки

(Світ історичного та філософського пластів

поетичної творчості Ліни Костенко)

конспект уроку

з української літератури

вчителя української

мови і літератури

Анохіної Н.П.

Тема уроку. Над берегами вічної ріки…

Світ історичного та філософського пластів поетичної творчості Ліни Костенко «Пастораль ХХ століття»; «Життя іде і все без коректур»; «Вже почалось, мабуть, майбутнє…»

Мета уроку. Ознайомити учнів із основними тематичними пластами поетичної творчості Ліни Костенко, розкрити основні мотиви віршів, доторкнутися до глибини філософських роздумів поетеси, розвивати  навики... художнього аналізу ліричного твору, вільно оперувати термінами з теорії літератури; виховувати розуміння краси слова, гуманізм, високі моральні якості в учнів.

Обладнання. Мультимедійний проектор, аудіозапис (Гріг “Пер Гюнт”), малюнок-символ, опорні схеми, картина Рафаеля «Мадонна», «Джоконда»Мікеланджело Буонарроті, пейзажний малюнок

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

1.                          Учні демонструють складені опорні схеми, розповідають за ними про життя і творчість Ліни Костенко.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Слово… Поезія… прекрасний дотик до душі… В них корінь роду і народу. Рідний, родина, рід – святі слова, що тримають нас на світі, вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка українського народу, нашої нації… Слово утверджує віру, що вічно будемо на цій землі як велика держава, в якій кожна людина – дзеркало Вічності, сама Вічність. Сократ якось сказав: «У кожному серці є Сонце… Людина – це піщинка у Всесвіті, але і цілий світ із радощами і надіями, печалями і болями…»

Кожен шукає свій шлях у буремному вирі життя, замислюється над власним призначенням, прагне залишити якийсь слід після себе.

Людина і суспільство…Людина і нація…Людина та історія… Саме такі одвічні питання хвилювали письменників і філософів. Вони стали темою і для поетичних роздумів Ліни Костенко.

IV. Повідомлення теми та мети уроку.

(проектується на екран)

Епіграфи уроку:

У слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання.

В. Сухомлинський

Спитай себе, навіщо ти живеш

Якраз тепер, якраз у нашу пору,

Чи ліз ти вгору, чи летів ти вгору,

Бо завтра вже спитає вік новий.

П. Скунць

Поезія – рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати.

Л. Костенко

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Проблемне запитання .

Поезію Ліни Костенко називають «поезією мислення». У чому неповторність творчості письменниці?

(на це питання учні дадуть відповідь в кінці уроку)

2. Літературна хвилинка дослідження. («Вільний мікрофон»)

Ви мали можливість ознайомитися вдома із поетичними творами Ліни Костенко. Послухайте кілька віршів і спробуйте визначити основні їх теми

Читці:

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

І за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

І за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

За те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито,

Вечірнє сонце, дякую за день,

За цю потребу слова, як молитви.

Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином

На росах і дощах настояний бузок

Оця реальна мить вже завтра буде спомином,

А післязавтра – казкою казок.

А через півжиття, коли ти вже здорожений,

Ця нереальна мить – як сон серед садів.

Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,

І навіть той їжак, що в листі шарудів.

Покремсали життя моє на частки,

На тьмяну січку слів і суєти.

А серце виривається із пастки –

У нетрі дум, під небо самоти.

У мовчазливу готику тополі

В труда одухотворену грозу.

Я трохи звір. Я не люблю неволі

Я вирвуся, хоч лату відгризу.

Мій рідний краю, зроду ти не мав

Нейтральних барв...

Червоне й чорне кредо рукава.

Пшеничний принцип сонячного степу.

Такі густі смарагдові слова

Жили в тобі і вибухали з тебе

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров'ю предків тяжко пурпурова.

Шматок землі, ти звешся Україною.

Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Мій предковічний, мій умитий росами,

Космічний, вічний, зоряний, барвінковий…

Коли ти навіть звався – Малоросія,

Твоя поетка була Українкою!

Осінній день березами почавсь

Різьбить  печаль свої дереворити.

Я думаю про тебе весь мій час.

Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «ви»

Чи ж неповторне можна повторити?

В моїх очах свій сум перепливи,

Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю

Свій будень серця будемо творити.

Я вас люблю! О як я Вас люблю!

Але про це не треба говорити.

                                       (Відповіді учнів)

Слово вчителя.

Кожен поет має свої домінанти. Навколо них наче обертається вся його творчість. Якщо ми хочемо пізнати митця, то в першу чергу необхідно визначити ці домінанти… І Ліна Костенко сама нам їх підказала: компонуючи збірку «Над берегами вічної ріки», вона розподілила твори за окремими розділами. Ключові слова розділів і є тими епіцентрами її творчості.

Робота з опорною схемою .

                                 (проектується на екран)

«Тематичні пласти поезії Л. Костенко»

ПАМ’ЯТЬ                    ТВОРЧІСТЬ                 ПРИРОДА

                                         ЛЮБОВ

Робота в малих групах.

Розкрийте своє розуміння кожного ключового слова опорної схеми, можна назвати поезії чи зачитати їх.

І група. ПАМ’ЯТЬ

Це історичне минуле нашого народу, зв'язок віків, років, поколінь. Це незнищенні національні святині. Це твори про битву добра і зла. Прикладом можуть бути поеми «Скіфська Одіссея», «Дума про трьох братів Неазовських», «Чигиринський колодязь», «Пастораль ХХ століття»…

У таких віршах переважає національна лексика: хата, ружі, сонях, Дніпро, сади, колиска, Великий Луг, Чорний шлях, дзвін, лелека, мамині руки… Живучи в сьогоднішньому дні, поетеса в одну мить уявою переноситься в минуле свого народу. Осягаючи вічність, культуру різних країн і епох, вона завжди в живому зв’язку з Україною:

За Чорним Шляхом, за великим Лугом

Така свавільна, вільна, молода –

Невже і я іду вже, як за  плугом –

І що зорю? Який засію лан?..

ІІ група. ПРИРОДА

Це краса… Бал кольорів і звуків…Це барви Світу, музика-мова лісу, квітів, снігу… Це гармонія, гармонія людини і довкілля.

…Сумна елегія осені, життєствердна музика весни… Та основною ниточкою через усі ці поезії проходить заклик до людини: не спішити зірвати квітку, зламати гілку, зберегти красу:

Шипшина важко віддає плоди.

Вона людей хапає за рукава.

Вона кричить: «Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава.

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!

Я ж тут для всіх, я не для тебе лиш

І просто осінь щоб була красива».

ІІІ група .ТВОРЧІСТЬ

Це філософія плину буття… Глибокі роздуми про самоцінність і неповторність кожної людини… Це морально-етичні якості особистості… Роздуми про роль митця в долі суспільства.

Творчість – сам процес народження думки, почуттів, переживань, прагнень.

Основний мотив – відповідальність за свої вчинки:

Не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

IV група .ЛЮБОВ

Кристал із безліччю граней… Це свято душі і мука, ніжність, дивний сон, полон. Це чаклунство, шаленство, солодке забуття. Це вірність і хитре лукавство. Краса душі, музика серця, велич думки.

Твори про любов немов оповиті якимось серпанком таємничості, недомовленості:

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

Підсумок учителя.

Усі чотири пласти поетичної творчості Ліни Костенко об’єднує великий драматизм, філософська заглибленість і потужний струмінь ліризму.

Колективна робота. Ідейно-художній аналіз вірша «Пастораль ХХ століття»

1. Виразне читання поезії

Як їх зносили з поля!

Набрякли від крові рядна.

Троє їх, пастушків, Павло, Сашко і Степан.

Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна

Вже не виведе з горя отих матерів. А степам

Будуть груди пекти ті залишені в полі гранати,

Те покиддя війни на грузьких слідах череди.

Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти,

Голуб’ята, анциболи, хоч не роди!

Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю багаття.

І несли їх діди, яким не хотілося жить.

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

І кричала та мати:

- Хоч личко його покажіть!

Личка вже не було. Кісточками , омитими кров’ю,

Осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць.

Гарні діти були. Козацького доброго крою.

Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць.

Вечір був , і цвіли під вікнами мальви.

Попід руки держала отих матерів рідня.

А одна розродилась, і стала ушосте – мати.

А один був живий. Він умер наступного дня.

2. Що таке пастораль? (проектування на екран схеми)

Довідка.

Пастораль – невеликий мистецький твір з ідилічним зображенням сцен сільського життя на лоні природи, де умовні пастухи і пастушки співали, грали, танцювали.

Пастораль був поширений в літературі XIV-XVIIIст.

3. Інтерактивна вправа «Метод ПРЕС»

Довести, що назва твору не відповідає його змістові.

Відповідь учня.

Заголовок вірша – це парадокс. Назва абсолютно не відповідає змісту поезії. Ми сподівалися побачити ідилію життя дітей на лоні природи. Так у «Пасторалі ХХ століття» Ліни Костенко теж є пастушки-хлопчики. Але нема безтурботно-щасливого життя. Замість цього перед нами розгортається несподіване, як спалах, болюче відчуття найпекучішого лиха ХХ століття – війни, що не обминула жодну українську родину. У назві твору – величезна емоційна напруга, сумна іронія: які вже там пасторалі у ХХ столітті? Це трагедія, невимовне горе батьків.

Я вважаю, що «Пастораль» - це прокляття, послане війні. Це заклик будувати світ, у якому життя має стати найвищою цінністю.

4. Інтерактивна вправа «Вільний мікрофон»

Якщо б дозволено було змінити назву, який би заголовок ви дали віршеві?

(«Жах ХХ століття», «Відлуння смертоносного ХХ віку», «Початок кінця»)

5. Колективна робота. Аналіз вірша за картосхемою:

– Мотив війни – мотив смерті. Скупими деталями епічної розповіді Ліна Костенко змальовує жахливий епізод, починаючи з його кульмінаційної точки: убитих хлопчиків несуть із поля. А далі таке ж коротке, але страшне пояснення:

Розбирали гранату… Їх рвонуло навідліг.

І як заперечення цієї трагедії – крик матері:

Хоч личко його покажіть!

Короткі речення. А скільки в них емоцій, почуттів. Трагедія і любов злилися воєдино.

 – Поетеса – не сторонній спостерігач, кожним нервом відчуває бездонний відчай матері:

Як їх зносили з поля!

Набрякли од крові рядна. -

У цих рядках – ціла гама почуттів: схвильованість, розпач і біль.

Ставлення поетеси до хлопчиків тепле, материнське:

Кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи

Які ніби-то несумісні поняття переплелися у цій характеристиці пастушків:
голуб’ята – ще малі хлопчики, яким рости і рости,
аргонавти – цікаві першовідкривачі,
анциболи – кмітливі, непосидючі.

Саме ця їх дитяча непосидючість і штовхнула хлопців назустріч біді.

– Прихована антитеза: молодість-старість, життя-смерть – є у фразі:

І несли їх, убитих, діди, яким не хотілося жить.

Бо хіба їм, старим, що вже побачили у житті всього, хоронити малих дітей?

Сумний, тужливий настрій. А персоніфікація сил природи додає ще більшого суму, туги за загубленими молодими життями:

Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць

Мовчать у зажурі і степи, яким «будуть груди пекти ті залишені в полі гранати»

6. «Аукціон запитань»

На екрані спроектовано малюнок-символ «Війно», зіставте його з поезією, з музикою(Гріг “Пер Гюнт”).

§   Які кольори переважають на малюнку. Чому?

§   Чи можна ці кольори розпізнати, читаючи вірш? Доведіть.

§   Який настрій створює музика? Чи підсилює вона звучання поезії? Доведіть.

7. Інтерактивна вправа «Сенкан» (схема додається)

Сенкан – неримований вірш, що складається з п’яти рядків, мета якого спонукати учня до розмірковування над темою

§   Вибрати ключові для вас слова поезії і скласти за ними сенкан

І. Смерть

Безжалісна, спопеляюча

Косить, рубає знищує

Вісниця кінця, апокаліпсис людства

Війна

ІІ. Жінка

Лагідна, турботлива

Піклується, захищає, голубить

Берегиня роду, символ любові

Мати

ІІІ. Народження

Світле, незбагненне

Манить, захоплює кличе

Найвища цінність, земне благо

Життя

8. Інтерактивна вправа «Акваріум»

§   2/3 учнів класу об’єднуються в групи, ознайомлюються із завданнями;

§   одна група сідає у центр класу, обговорює проблему, підсумовує дискусію;

§   інша група не втручається в хід дискусії;

§   після обговорення проблеми у групі  учитель ставить запитання до 1/3 частини класу, яка не обговорювала питань;

§   місце в «акваріумі» займає 2 група;

§   підсумки роботи в групах.

І група. Який філософський мотив розкрито у вірші «Життя іде і все без коректур»?

1.     Читання вірша вголос

Життя іде і все без коректур,

і час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

2. Обговорення вірша у групі.

3. Аналіз поезії

У поезії звучить мотив швидкоплинності людського життя. Уже перший рядок говорить про те, що зробленого переписати не можливо.

Життя – це не чернетка

Щоб передати стрімкий лет годин і життя, поетеса вдається до персоніфікації: «Час летить, не стишує галопу», «єдиний, хто не втомлюється, – час».

Поетеса закликає нас не повторювати гріхів, які люди чинили перед потопом, провин Маркізи Помпадур, жити так, щоб залишити після себе добрий слід: «…зробити щось, лишити по собі».

Ліна Костенко тривожиться за долю довкілля, ніби відчуває, що прогрес здатен знищити його, вона прагне достукатись до сердець людей:

Щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди…

4. Запитання вчителя до класу:

§   Чи погоджуєтеся ви з думкою групи;

§   Чи була ця думка достатньо аргументована;

§   Якщо ні, зробіть доповнення.

5. Доповнення учнів.

§   Слід було пояснити, хто така Маркіза Помпадур. Це фаворитка французького Короля Людовіка XV, яка мала на нього такий великий вплив, що визначала політику держави. Людство повинно враховувати ці уроки історії, вчитися не повторювати подібних помилок.

§   Поетеса закликає сповідувати християнську мораль, не чинити зло іншим, бо це найгірший гріх:

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

ІІ група. Тривога за духовність, етику поведінки сучасників у вірші «Вже почалось, мабуть, майбутнє».

1. Виразне читання поезії

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Оце, либонь, вже почалось…

Не забувайте незабутнє,

Воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,

не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,

Минає славне і чуже.

Шукайте посмішку Джоконди ,

вона ніколи не мине.

Любіть травинку і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,

в невідворотності зникань,

як рафаелівська Мадонна

у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики

Людей велика ряскота.

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста

2. Обговорення вірша в групі.

3. Аналіз поезії.

У вірші складний філософський смисл. Він зачіпає як і проблеми історичної пам'яті, так і проблеми людської духовності.

Майбутнє починається кожної миті. Наше життя – миттєвість між минулим і майбутнім. Поетеса вказує ті духовні цінності, які варто брати з собою у завтрашній день. Це усмішка Джоконди, що уособлює безмежну доброту, світло душі, а ще – вплив мистецтва на людину. Це і Рафаелівська Мадонна як символ безкорисливої материнської любові та всепрощення. Лірична героїня вважає, що все це має велике значення для людства, а криваві події, жорстокі сутички згадує як незначні факти, що не мають особливого впливу на становлення справжньої людської сутності («минають фонди і жиронди»).

Та поетеса закликає людину бачити красу не тільки у великих людях, подіях, мистецьких шедеврах, а й у найменшій билинці, жаринці. Для неї так важливо, щоб людина навчилася бути близькою до природи:

Любіть травинку, і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

4. Доповнення учнів.

Із цієї поезії можна вивести основний принцип життя, який підказує Ліна Костенко своїм сучасникам:

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста.

5. Підсумок вчителя.

Читаючи вірші Ліни Костенко, мимоволі задумуєшся про призначення поета і поезії. Поетеса розуміла, що в умовах бездержавності Слово було чи не єдиним оберегом нації. І Муза обирає Ліну Костенко служити своєму народові: «Хто хоче йти за мною, хай залишить усе».

І вона щаслива бути її обраницею:

Поети ж є і кращі і щасливіші.

Спасибі, що ти вибрала мене.

VI. Закріплення матеріалу.

Повернемося до проблемного запитання, яке я вам поставила на початку уроку.

§   У чому неповторність творчості Ліни Костенко?

(Поетеса завжди вірила собі, своїм переконанням, життєвим і естетичним принципам. У її віршах – глибокий філософський підтекст, який треба вміти прочитати між рядками.

Феномен Ліни Костенко, з одного боку, сформував сильний незалежний характер, який не терпить будь-якого насильства, з іншого – глибинний зв'язок зі Своїм народом, надприродна проникливість у його духовність, здатність відчувати болі народу і брати їх на себе).

V. Домашнє завдання.

Підготуватися до уроку-театру поезії за інтимною лірикою Л. Костенко, вивчити вірші напам’ять.

Епіграфи уроку

У слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання.

В. Сухомлинський

Спитай себе, навіщо ти живеш

Якраз тепер, якраз у нашу пору,

Чи ліз ти вгору, чи летів ти вгору,

Бо завтра вже спитає вік новий

П. Скунць

Поезія – рідна сестра моя. Правда людська – наша мати

Л. Костенко

Довідка.

Пастораль – невеликий мистецький твір з ідилічним зображенням сцен сільського життя на лоні природи, де умовні пастухи і пастушки співали, грали, танцювали.

Пастораль був поширений в літературі XIV-XVIIIст.

Довідка

Сенкан – це неримований вірш, що складається з п’яти рядків, мета якого спонукати учня до розмірковування над темою

Правила складання сенкана

1 рядок - одне слово (іменник), у якому розкривається суть теми.

2 рядок – опис теми двома словами (прикметниками)

3 рядок – визначає дію, пов’язану з темою (три дієслова)

4 рядок – фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного

5 рядок – одне слово, сутність теми, висновок (іменник)

Зразок

Поет

Правильний, вільнодумний

Страждає, карається, не кається

Праведний мученик, слава нації

Шевченко